Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

Життя Хери за кордоном розсолодилося ще й тому, що її футболка з написом «Знижки з 1 січня», як і Семка, причарувала якогось Франтішека, то її вороття в Галичину, як зрозумів Семко, не передбачається.

Десь через рік привезла Херувима синочкові з Чехії музичний центр, комп'ютер, джинсовий костюм, шоколаду 20 тафель, пару пляшок коньяку, горілки, пива, і четвертого тата на протезі, а Семкові афоризм: "Життя надто коротке, Семуню, щоб танцювати з поганими шельменками".

Зеро однак, аби не тратити нервів, змирився з тим, що сталося, не відмовився забавитися за рахунок Чехії, гадаючи що нарешті його законне житло очиститься і від малого херовенка.

Херувима, аби відзначити свій приїзд, запросила на вечірку найближчих чаркістів. Прагла продемонструвати їм заграничне «пріобрєтєніє», свою незалежність і спроможність.

Пили, гуляли, галдикали. Франтішека так напоїли, що вже через хвилин 40, дійшовши до кондиції протеза, хвалився своєю штучною ногою, як досягненням індустрії ЄС. На прохання ігромана Дрюші сіли грати в карти. Чех за 30 хвилин програв Дрюші і пришпилену ногу.

Дрюша ж хвастався перед заграничником колекцією печаток, що носив з собою у кофері, полатаною головою і виграш не взяв, а попросив гостя прислати йому програне у валюті.

Франтішек ламкою росмовою, аби розжалобити товариство, розпатякував про те, як він позбувся Богом даної йому ноги. В сибірах Росії, як зрозумів Семко, йому пяний хірург випадково замість «відмороженої», відтяв здорову кінцівку.

- Я також таке мав, - сказав Славко. - Коли був малий, мене мама післала в лікарню, бо під коліном гулька вискочила. Я помив ногу і пішов. Виявилось, помив не ту ногу і доктор сказав мені йти помити ще й другу ногу. Я полінувався і не пішов більше... І залишився з кінцівками...

Фрашек тим часом, аби розсмішити товариство, дозволив собі лунко заспівати частушку, яку йому на третій день після операції співав хірург Ампутілов: «Хорошо тому жівьотса, у каво адна нога: тому пенсія дайотса і не нада сапога». Товариство з тієї співанки не сміялося. Чех затягнув рідної: «Кде се піво варі, там се добре дарі, кде се піво піє, там се добре жіє, пуйми там а пійми». Але його не слухали.

Бровко азартно розпатякував про те, як він старався змінити клімат: на зиму потрапити в каталашку, бо тільки там, перебуваючи на повному державному забезпеченні, можна відчути себе людиною. Через це бажання, його як патріота, засновника партії «Сальцесон», як Хірурга загнали «на дуру», поселили між вісьмох «наполеонів» як такого, якому бракує 77 клепки. Бровко бажав бути в палаті серед Цезарів, але там уже усі місця були зайняті, як і серед царів. Хоча і ті, і ті харчувались таблетками, які подавали і на перше, і на вторе, а на десерт подавали уколи.

- «Наполеон Перший» розсекретив свою поразку у битві при Ватерлоо тим, що, мовляв, через геморой не зміг сісти на коня. Я від тих повелителів, - смакував подробиці Славко, - почав набиратися наполеонства: закладати по-імператорськи руки за спину... Але в божевільні можна терпіти «наполеонів», бо вони від шести мільярдів «агресивних наполеонів», що засаранчили планету, захищені високими стінами і гратами, а я тільки у загратованій фурдигарні, як у своїм храмі.

На дурі взагалі багато еліти відпочиває. Як на Мальдівах. Там цивілізація, а тут народ - злодій. Я там був познайомився і людиною усіх часів і народів - Ісусом. Ісус казав, що за 20 грив може мені гарантувати місце в Раю: у преміум-сегменті. Коханка Македонського погоджувалась зрадити полководцю, якщо я їй прокукурікаю третій розділ Конституції США. Серед тих гламуріків огинався і Кінець Світу, котрий збирався носовим вітром загасити світову пожежу холодної війни; дуже симпатична Історична Подія готувалася взяти шлюб із Надзвичайним Станом. Ордена Трудового Червоного прапора Український Борщ казав, що його місія на Землі - очистити планету від чуми двоногих фаст-фудів. Там лише лікарі, яких називають Чокнута Махфія, - з тарганами в голові!

- Не може бути, щоб так багацько ізвесних людей в однім домі, - не вірила почутому замаєна Херувима, - то ж угу-го?

Семко ж танукав і заперечував Бровкові, ураженому, як йому здавалось, великою дозою того ж наполеонства. Славусь вперто доводив свою тезу:

- Стережіться нормальних! Всі нормальні - ненормальні - наполеони відвіяні. Світова громадськість - агресорррр! Щоб відгородитись від покривлених відростків Адамового ребра, слід багато набудувати тюрем. Якщо є ще тюрми на світі, то ще можна на щось сподіватися, а без них життя втрачає сенс, від нього ніде сховатися...

А ще сказав, що його, «Хірурга», випустили з дури під розписку, що він більше не буде проповідувати чокнутих ідей партії «Сальцесон», щоб не довести придуркувате людство до потопу в салі.

Сердитий Фрашек, якому підугутькувала Хера, плів щось про те, що він по лінії шинкаря пана Палівця родич знаменитого Ярослава Гашека, але його вихвальонсів товариство не обожнювало, то він закричав: «Я вам всім дам у пердел»! І, відчепивши від стегна протез, пожбурив ним у Бровка...

Заварилась рукопашна каша. З казанів голів почали зривати кришки і засипати їх кулаками, розколочуючи засипку протезом, котрий клацав зубами і ті зуби розколювалися та розсипалися ударами. Засипали веселуху й ін. підручними предметами, били й по «перделах», аж доки не втомилися.

На знак перемиря, чех, звязавши свою фригідну краватку з істеричною краваткою Дрюші, завалився з ним на Семкове ліжко баю. Аби чеха не викрали, Дрюша перед тим витяг з кофера кілька печаток і поставив на іноземному животі велику двокрапку: прибив дві печатки: червону і чорну.

Після перепиранки решта бійкарів порозкидувалася по квартирі хто куди, і так дружно захропіла, зачмакала, закректала, що Хера, побачивши, що тут нема з ким спати, похерила до сусіда.

Вранці, вірніше вже в полудень, коли розворухалися, шукали ногу чеха, яка ніде не проглядалася. Дрюша клявся богом, що ноги не брав, бо не може собі дати ради з своїми ногами, котрі болять. Ні під ліжком, ні за ліжком, ні за шафою, ні в холодильнику, ні в унітазі, ні на найближчому смітнику, куди відносила рештки засобів бійки Херувима, ні ніде, хоча вона, коли почалося побоїще, ногу вихопила з гарячих рук і заховала під канапою.

Отож приїхав Франтішек до Ніца з двома хоч якими ногами, а поїхав з однією. Херу кортіло піти у відділення міліції і заявити про пропажу. Франтішек не дозволив. Боявся, що його звинуватять у тому, що при перетині кордону не задекларував штучну ногу, то її все одно конфіскують. Мав горопаха, що розповідати опісля про українців, які докотилися до того, що вже крадуть в чехів ноги і їх випробовують на міцність бійками. Хоча ноги, правду мовлючи, його не конче трималися: загубив уже третю ногу.

Семко здогадувався де може бути «деревяка», але не сказав, щоб насолити і Хері, щоб знала як привозити «чмехів». Він був впевнений, що ногу стибрив «психопат Бровко», який, напиваючись, плакав за фурдигарнею. За ним таке водилося: якщо він протягом місяця нічого екзотичного не поцупив, не знаходив собі місця. Що йому потягнути якусь ногу, якщо під час судового засідання він своїми дотепними руками у прокурора викрав гаманець.

Пізніше, коли Вацлав накивав п'ятою у свою Чехію, Бровко цікавився долею безногого, признався Семкові, що «лапу завдаваки» прихопив не як сувенір, гадав, що чех замельдує на нього в міліцію і його нарешті посадять, адже цю крадіжку можна вважати міжнародною. Але прокурор заартачився, сказав, що паскудити Бровком оновлені вязниці - йти супроти сумління оновленого соціуму.

Хотів Бровко протез здати на металобрухт, та його не прийняли, то він загнав його інвалідові з глухого села як видатне досягнення Євросоюзу. А за ті гроші купив собі квиток на потяг до Києва і поїхав на чемпіонат поглиначів вареників, де зайняв пяте місце, проковтнувши за 10 хвилин 80 вареників - наївся на цілу декаду.

Громадяни, не губіть ні ніг, ні голів! І взагалі любіть себе, не губіть себе! Не будьте Наполеонами!



(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS