Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

Спалах ночі. Фініта ля коммедія

Крикливий день нарешті вгомонився. Втомлена Цивілізація спала. Семком уже милувались розсипані на звіздозвалищі зорі, скибочка місяця, схожого на кривий банан, придивлялася до нього, а він все ще похропував.

Прокинувся від удару під серце. Навчений бродячим життям, не подав жодних ознак, щоб не накликати більшої біди.

- Блін! Я об щось зачепився! - голос чоловічий. - Тут, блін, якийсь неопознаний обєкт! Воно, в натурі, тепле, має ноги....

- Не гони муму! - заляскотів дзвінкий напівдитячий голос. - То п'янь-бомжара. Покемон! Він, лошара, ще вдень тут закис. Я, реально, виділа з амвона тіпа гуцика в цього пацика... Валимо!

Згадка про пацика дзвінкоголосу випружинила, тому палко обійняла і чмокнула компаньйона в щоку!

Вони відійшли від «лежобєкта» лише на кілька кроків. Дівчина кинулась хлопчині на шию. Семко встав. Невдоволено промурмотав:

- Вам мало корчів?

- Дєдуля, не грай «Санта Барбару»! Костиляй отсєда! А то получиш в табло, і буде з старим підаром каюк вінчаться! Поняв, ньи?

На котромусь балконі червоного будинку бриніла плакучо гітара і пяно хитався дівочий голос:

прийшла довгоджанна пора

і дівчина прийшла до канапи,

а пяндиги нема та й нема...

Семко, підтягнувши штани і піднявши кілька грушок, аби ними повечеряти, дильбав, ледве переставляючи босі ноги, забувши про лайнодави, у напрямі хатки-йоги. В голові гавкало: "воно ворухається».

- У мене завтра новосілля. І їсти хочеться, і замка не купив. І, може, Гетера приїде. І від світу треба тримати дистанцію... Дотягти б додому непослушне тіло.

Йому враз пригадалось, як він навсидячки, знаком запитання, спав у тісній телефонній будці, коробці від холодильника, мішку, багні, на комині, то старався забути за тимчасові незручності. Тепер у нього є помешкання, спати можна лежачи і горілиць з випростуваними ногами, і на боках, і на животі, протягнутися, бачити стелю, не небо.

Дійшовши до обителі, за крок до дверей, послизнувся, зашпортався об якусь залізяку, а то був принесена ним вранці рама велосипеда, наколов ногу, подався прикро вперед. Падаючи, чолом замкнув скоби для колодки, що стискалися, мов губи, і лише зойкнув: "То за гріх! Чому я не купив колодки?"

І сповз, і розлігся на землі. Встати годі. Голову до запоморочення розколював тупий біль, біль, біль. Якби знав, що Зашкірена-Шипиздяк в лоні своєму вже понесла його нащадка, то, можливо, бездітний Зеро, на якого робив ставку фаміліянт з родини Габсбургів, постарвався б зберегтись для нього, а так… Лице отеплювала кров-дефіцит, яку розмазував по бороді. "Не думав, що такою банальністю прихопить день народження, і казав я собі: "Не лакомся на чуже..."

Ти не повіриш, але саме в той час від гаражів йшли домів ледве теплі гаражники-пиячки, що у гаражах скрашували безлике будення випивкою, картами, доміно, перелопачували язиками кучугури містечкового буття-здуття. Мали допомогти сусідові!

Один з них, знайомий нам полковник Бацанутих, відлучився, щоб пиво додому у пухирі не нести, зайвий раз воду з туалетного бачка не зливати, бо й вода нині дорогущая. Зробивши свою справу, ледь зміг запалити цигарку, бо руку тряс «паркінсон». Сірник кинув під хатку конкурента, що йому муляла очі, і прискореним кроком - за картярями. Олива від авт, роздрохотана лайнодавами Семка, зайнялася. Спалахнула суха хопта, бруски, просочені пальним. Вогненні півні викльовували все, що потрапляло під їх люті дзьобики.

Семко старався відповзти від хатини, але сили його покинули, то лише двічі перекинувся і відкотився на метр-півтора від вогню, в зарослі лопухів, лободи, флокс, кропиви, топінамбуру. Непритомнів. А казав йому Вор, що світ - не кінь і не пес: небезпечний з усіх боків і на це треба зважати...

Щось тупе, як влада, муляло в підспинок. Полапав рукою, продер поліетилен, витягнув пачку папірців. Підніс наперед очей. У відблисках полум'я побачив, що то "зелень" - долари. І ще поліз рукою під себе. Ледь піднявшись, витягнув прозорий мішок... Він не сумнівався, що то є скарб баби Ганчірки - мільйон, про який розпатякував Вор. Нарешті щастя віднайшло його, піднесло лантух валюти, є нагода стати людиною. Натхненний знахідкою, намагався встати, але не зміг, світ в очах погас, вічність вислизала з-під нього. Непритомніючи, ще встиг попхати знахідку в буряни...


Епілог

У серпня хрипи в грудях.

Зривається то схлип, то дощ, то дрож.

У травах - напівмертвий бомж.

Перероблена Раїса Харитонова


Амінь.


12.12.09. - 12.12.15.










З А Т О Б І О Г Р А Ф І Ї №8


Донкіхот центральноєвропейського походження.

Центр Європи - мій адреналін, мій аеродром, моя злітна смуга і киснева подушка.

Рядовий її величності СМІХОТИ - сміхотинець Іван де Курчамаць фон Марійка Тлуста ібн Ярич.

Сміх - мій стиль життя і група крові.

Прожив не так багатогранне, як багатограмне життя. Понад сорок років у творчому запої. Гуморозалежний.

Сміх замішую на чистій сльозі, бо мені постійно серце обливається сміхом. Тому намагаюся не писати, а сміятися.

Письмовий стіл - моя доля, моя музика, моя липучка, мої вериги, мої милиці, мій найближчий друг, віагра і хронічна хвороба.

Вишукана духовна їжа - афоризми..

Відбув 40 років суворого режиму в редакціях газет.

Весь вік люблю двох жінок: Вітчизну і дружину! Крім них маю дочиніння ще з одною подругою - Самотністю.

Люблю: спати на зборах, гребтися у книжках, сидіти каменем за письмовим столом, літати з фотоапаратом.

Не люблю: штучних квітів, штучних знаменитих дурнів, штучних красунь - словом, нічого штучного у репертуарі любові у мене немає.

Останнім часом розгубив друзів. Маю тільки трьох: салофальк, небілет, мезим. Спочиваю не на лаврах, а на старій шкапі-канапі.

Вийшов з віку, коли ще можна було б фотографуватись. Фотографуюсь тільки через марлю.

Сам пишу, сам написане читаю, сам сміюся і сам зо сміху ридаю.


Зміст

Семко вибивається в патріоти 3

Семко гаптує національну ідею 6

Семко асамблеєть 9

Семка колибами заколибали 11

Семко - автор дебіліади 13

Переходимо до зойків Зої. І не тільки 16

Семко захерувимив 18

Семко відхерувимився 19

6 млрд. Наполеонів. Чех ногу загубив 21

Семко обезквартирився 24

Гальоп до перемоги капіталізму! 26

Теплотраси за матраци 27

Іду на Ви. Пяним горе по коліна 29


ШМАТОК ДРУГИЙ

Самашедший мінус. Іду на Ти 33

Революція - стихія Семка 35

На Майдані 37

Дуріана Грей. 17 млн. дієт 39

Знову чорна проза блуднів 44

Замість крапки - кома 45

Хочеться, та не можеться??? 47

На Скелі Довбуша. Золота мотузка 50

Читайте, громадяни, «РІДНИЙ НІЦ» 52

Про що мовчать Скелі 55

Кумполт-арт. «Бог» в береті 60


ШМАТОК ТРЕТІЙ

Бомжаріум. Будинок з химердролом 64

Усе придатне для їжі, тільки не ближній 66

У вировищах Цивілізації 68

Новосілля. Пелехаті також сміються 70

Діддом ім. Ілліча, картель «Самогонофф»? 75

Кому Всесвіту замало, кому мільйона достатньо 78

Мікрофауна розбушувалась 82

Убий ворога народу! Ходи Адамом 83

Гнидоцид 84

Презентація марнославства 86

Потрошитель моргу 88

Про Людвіга 16-го, ген. Попандопула і Гермафродита 90

Секс на дроті 92

«555» - супер, гіпер, пупер! 96

Ну, шнапс-генерале, постривай! 99

Куди чорти Вора носили 101

Ветеран продовжує розкидатися досвідом 104

Зневіра, надія і нелюбов??? 106

Смерть-фальшивка 107

З репертуару тріо могилярів 111

Кортеж. Маски шоу 112

Дути чи не дути? Оркестровий відступ 114

Яму вкрали. Трунафест 116

«Мої нога - мої багацтва» 119

Пятихвилинка на вимогу 120

Траурний мітинг 122

И! 126

Втеча з власних похоронів. Вор воскрес! 129

Поминальний пікнік, або поминки-веселинки, або свято живота 132

За столом мошновладців 135

102 жертви жерти. «Сатана справля бенкет!» 137

Аванс на мощі. Господипомило 141

Отець Кадило і фрукторіанець Іванко 143

Прийшов Бай, приніс купу яй 148

Приборкання вередливих. Бомжелом 150

Перезавантаження без бе 151

Втеча від «каструвати!» 155


ШМАТОК ЧЕТВЕРТИЙ

Дерево самогубств, або Громадська вішалка 157

Вілла «мерседес-бенц» 161

Безпритульні - загроза цивілізації 162

Цвинтарівна 165

Любов під душем 169

Хвальби повні торби 170

О Боже, який пяний... пардон, гарний світ... 172

У напрямку героїв Марії Матіос 174

Семко чудотворець 175

У ролі голого короля 179

Турист поневолі 180

Папараці Парадовскі. Фотобліцкріг 182

Шляхи, пянство і християнство - несумісні 185

І мільйон в регіон 186

Рекламні зойки 187

Дороги нестандартного мислення 188

Слідами митрополитів 192

Осквернителі храму тіла людського 194

Як Семко став вождем моджахедів 196

Поговори зі мною, сонце! 197

Йопересете 199


ШМАТОК ПЯТИЙ

Гір срібне відерце 201

Прилучення до циці світу 201

Просторікування Піфпафова і пана Ніхто 205

На десерт - приколи. Креативні яйця 207

Нема медій без комедій 209

Віцька з Лопуцька 211

Наливай і відливай продовжено 212


ШМАТОК ШОСТИЙ

Золото бомжаріату 215

Хатка-шкатулка 218

За берлінермуром, навпроти "Щастя" 219

Мікі - фігура багатоповерхова 221

«Тепер, Рузю, й ми еліта» 225

Патамучта 227

Осамотілий Перегар 227

Ноги як ходовий товар. Колька-Кола і Колі-жанка 229

Зарядне для рота 231

Кастинг. Юзери за роботою 233

Автополювання. Про що вищать гальма 235

Кому АХ, кому алкобабах! Пацанчік в спортівках 237

Спалах ночі. Фініта ля коммедія 239







(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS