Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

Семко обезквартирився

Кімнатні бої між Семком та Сірогою після крадіжки ноги і відїзду Хери в солодку країну загострились. Херувимчик у "дяді алконавта" кухню відвоював, одноосібно замикав її на три замки, бо там з провіантом холодильник "Норд". Наївшись, Сірога біля холодильника до опалювальної батареї припинав Лапіка, лягав в кімнаті на ліжко, вмикав стереофонічний центр. Квартира здригалася від звукових торнадо і катастроф, що затоплювали вуха, набивались в очі, в носа. Семко від люті тверезів, задихався, кричучи:

- Херусімам нагосракі! Забирайся відси, ти сер Гей!

- Ти скорше заберешся. Ти моїй мамі завинив чотири тисячі зелених, а за твою нору реально дадуть тільки три куски…Так що давай, пока я не подав на тебе і на вашу грьобану партію в суд! Ти і ногу стирив у Франта...

- Ах ти сволота! - кричав Семко на підростка. - Пригрів щенка!

Децибели і безпардонні вимоги "щєнка" викурювали голодного цісаревича з помешкання на свіже повітря.

Коли було зимно, вигнанець несміливо заходив до "Молочного кафе", де писали новітню історію любителі вареників, і "сорокаградусного молока". Тут містяни язиками скручували шию старій епосі, допомагали при пологах новій. І пили, якби показились. Там Семко якось, надто виголоджений, не стримався - спожив недоїдені вуйками пельмені. І то був перший, необережний крок у Країну недоїдків.

Тоді ж синочок Херувими таки випхав вітчима з власної квартири, не впустивши якогось вечора на ночівлю.

Семко, гримаючи кулаками у двері, божився, що заявить в міліцію про те, що Сірога - "Нахер" і щоб забирався на всі нахери разом узяті!

Недодєланий продукт цивілізації реготав з Семка на всю юну зубобілу пащу: - Запам'ятай, дибил, що я не нахер, я - хакер! І я перший подам на тебе в суд, бо я з мамою тут прописані!

- Один хрен! - старався Семко оперувати термінами електронної доби. - Мене знають. Я - діяч!

- Угу! Єслі куда поткнешся, простелиться дарожка туди, куди люди своїми не лабають, куди їх тащат тіпа ногами вперед! Ти поняв? Лапік, гаррр! - Сірога заклацав замками.

Лапік, деручи задніми лапами, засцяний ним же ж синій у жовту смугу килим, подарований Семкові як патріотові-погорільцю бездітним подружжям, гарчав. Семко вийшов на вулицю, аби заспокоїтися.

Ночував після цього у офісі партії - спав на лавках, підлозі, хоча вже був головою райпарторганізації. Дрюша на той час покинув Ніц, керував, як він казав, обласною організацією. Гучно, либонь, керував, бо, як розповідав, в тлумі, коли давав журналістам інтервю, йому розбили відеокамерою голову.

Врешті, завдячуючи старанням ініціатора обезжирення рядів "червоних поміщиків", партосередок програвся, спився і здох. Насамперед через те, що аграрії, «розібравшись з місцевими «селянами» по суті», припинили постачання їм гуманітарної допомоги, яку Дрюша, аби мати змогу грати в гроші, перепродував. Членів партії все частіше можна було бачити в колах алкашиків склерозного ступеня спяніння, коли, як Той казав, вийняв, струсив, а піс-піс забув. За несплату «офіс» співучої партії запломбували, а майно - друкарську машинку і кофер - конфіскували, аби хоч частково погасити борги.

Добровільно ставши в'язнем спиртного, залишившись без квартири, роботи, офісу, друкарської машинки, кофера, партії, Дрюші, що втік від правосуддя до брата в Чорнобильську зону, Семко, борсаючись у баюрі негараздів, не нарікав. Поселившись на окраїні Ніца в двомісному, закинутому свинарнику, відрощував султанську бородяру, носив чорні окуляри - соромязливо маскував лик патріота.



(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS