Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

Теплотраси за матраци

Ночував у закинутому свинячому будиночу, під дахом якого влаштував собі спальню. Перебував на овочево-фруктовій дієті. Втрапив був на запущену дачу, де всуціль яблуками встелена земля, то напихався сипкими по саме саме. Люди на ті яблука не зазіхали, бо рік перед тим у саду повісився власник дачі. Наївшись, Семко вилежувався на осонні. Годинами не кивався, як крокодил. Лише час від часу лупав лівим оком, щоб переконатись, що світ не валиться.

Та якось побачив у саду Семка чоловік з сусідньої дачі, то перепало йому на мед і калачі. Кремезняка, запитавши: «Хто дозволив тобі, любімий, тут хазяйнувати, я тобі фейс підмакіяжу!», почастував Семка ляпасами, і вигнав з райського саду, а відтак всі яблука порозтоптував, аби ніхто не смів зазіхати на чуже.

Виручив безхатченка якийсь капустоїд, що викинув коло свинарника у потік листя капусти, то він запасся вітамінами: спожив три мішки капусняку, готуючи його в різних атракціях на відкритому багатті.

Осінь виосінювалася, тепло закінчувалося, ночами крадьки наступала студінь: склила калюжі, била накапущеного колегу капіталізму, якому присобачили псевдо ZERO, (англ., тобто нуль) холодом по ногах, по тім'ї, по голих частинах тіла, то ночувати у бетонній свинячій конурі, навіть у целофановому пакеті, і "пальті" з холодильника LG, хоча Семко був мохнатий, як шотландська корова, - ризиковано.

- Якби не було зими, то п'ятизірковий рай розраявся б на землі Божій, а так хоч у вирій з птахами. Та за який нендз крила купить? - говорив, лежачи в упаковці, з своїм внутрішнім Его брудний Семко. - Швидше б уже глобальне потепління, то не тільки вітчизняним безхатькам утворилося б царство земне. Адже коли сніг сіє, бомж дубіє, стає, в кращому випадку, заморозком, в гіршому - відморозком.

Був змушений шукати теплішого помешкання. Завдяки своєму колишньому статусу патріота, вдалося в системі міських теплотрас заволодіти двома метрами гарячої труби.

Та недовго фортуна била в литаври: ніцаки стадно почали переходити на індивідуальне опалення помешкань і теплотрасам загрожував кінець світу. Котельні розграбовувалися, теплопроводи витягували з підземних бетонних коридорів разом з безхатченками і, стрясаючи останніх, спродували. Бомжгуртожиток - каналізаційний розпридільник неподалік «Пентагону», де прописався Семко, вихолов назавжди...

Зрештою, Зеро з тим теплотрасовим щастям не дуже контачив, бо сплючи на гарячих трубах, двічі попікся, що аж на руках і ногах від тієї «гарячої любові» троянди ран розквітли.

Більшість міської популяції трасовиків була змушена загущувати ландшафт облич бородами, переселятись у підвали великих міст, де індивідуальне опалення багатоповерхівок було заборонене. В тих полісах безхатьмам і влітку легше жилося, бо там багато усіляких ящиків, у яких можна тимчасово прописатись; церков, під якими жебракування прибуткове; прати шкарпетки і митись можна у фонтанах; спати на лавках; навіть пускати кольорові мильні бульки, дихати історичним повітрям...

Декотрі бомжі перекваліфікувались на потрошителів підвалів. Серед них опинився і головний сальцесонник С. Бровко, якому пощастило: він попався «на розтині підвалу», утробу якого наповнювали поржавілі мясні закрутки. Під час судового засідання суддя, супротивник домашніх консерв, бо теща його двічі ними труїла, назвав Бровка молодчагою, що бореться проти відьомського племені тещ, на яке у нього алергія, за здоровя нації, і вартий не вязниці, а нагороди. З великими потугами визволителю підвалів від бактерологічної зброї тещ, вдалося переконати суддю, що крав свіжі консерви, і на зиму загриміти за гратки.

Вязниця розташовувалася у лісі, дров для опалювання бараків вистачало, то Бровко раював. Нестерпним хіба було покарання вязнів симфонічною музикою, якою їх частували цілодобово, намагаючись перетворити виправну установу на оперний театр. Один Файфура, будучи «камерним співаком», підкутий на всі чотири ноги класикою, вийшовши на волю, казав, що їде в Італію і там влаштується диригентом міланської опери.

Зеро тоді здебільша харчувався вітрами, а між тим, що стрів, то їв! Згодом на пустирищі випадково виявив поклади газу, що вибулькувався з підземних дірявих труб. На запаленому вогнику кипятив воду, у яку запускав коли картоплину, коли цибулину, кістку, коли обрізок телячої шкіри, яку йому віддавав шкірозаготовач з Цивілізації - усе те, що вдавалося знайти чи відібрати і в псів-блукачів, кота Проффесора.


(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS