Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

Іду на Ви. Пяним горе по коліна

...Епоха Бухло-Бабло, епоха шахрайози петляла, звивалась, ламалась, гойдалась, сучилась, фарцувала, злягалась з новими крутяками, мостилась під мільйонерів, обжиралась людською тюлькою-сралькою, билась хвостом об стіни бетонних мішків міст, приплюскуючи до них усіляких здохликів, бздюхликів, перевихрещувалась, здихала по лікарнях, випарювалась у саунах, освоювала пляжі в заграниччі, банки у офшорах, сексописдярилась, вчилась розбиватись на гламурних автомобілях, приканчувати успішних, ославлюватись у старих світах... - словом, примірювала до себе гамівну сорочку капіталізму.

На той час черги уже й в крамницях ампутувалися, ніде було Семкові розігріти кості. Знаходив притулок у наймудрішій споруді Ніца: центральній бібліотеці, де духовною їжею глушив голод. Найбільше дивувало книгожера те, що в туалеті «читалки» (при великих запасах паперищів на полицях), не було чим втерти писка тій пані, на якій сидять.

Вечорами і досвітками Семко на «вічному вогні», меморіалу загиблим у світовій війні смажив потрощені курячі яйця, які мінімаркет викидав на задвірок, що аж вигорів бороди шматок. Хтось з моральних ніцан те фе замітив і влада, аби не витрачати задарма газ, загасила вічний вогонь, а «бородаті гаспиди най пють сирі яйця - це дуже корисно для здоровя».

Аж тут Дрюша, що сидів у Житомирському СІЗО начебто за підробку документів на працевлаштування в Чехії, а правдивіше, як казав Той, за те, що програв у казино партійних 17 тис. грн.(тільки й того, що наколядував за роки активної політики), обявився. Пішов Семко до партдруга проситися в комірне.

Почервонілий Дрюша сидів по-мусульманськи у голій кімнаті перед літровим слоїком прозорої рідини, шматком сала і початим буханцем хліба на дошчечці (меблі, та інші аксесуари дружина прибрала, коли покидалала своє ігрозалежне «горе і печаль»).

Щойно Дрюші добряче потіпав нерви С. Бровко. Зчепились вони на дурниці: на президентстві - саме розгорталась передвиборна кампанія. Сперечалися про те, хто достойніший бути президентом. Добив Дрюшу Славко тим, що саме він має переваги не тільки над Дрюшею, але й над всім кодлом кандидатів, оскільки єдиний серед претендентів не божевільний і хірург. Це він підтвердить довідкою з психлікані. Дрюша обіцяв Славкові спорудити персональну зразкову тюрму, а його зробити її начальником тощо. Врешті він втелібущив горлаючого кандидата над кандидатами палицею від поломаної швабри по крижбантах і випхав з квартири.

- Тебе, Семенюго, приймаю на квартиру з одною умовою, - ще не зовсім оговтавшись від попереднього гостя, застеріг прохача розігрітий «житомирянкою» Дрюша. - Випий і закуси, бо по ніздрях виджу, що тобі не в терпець, - налив чарку гостеві. - Вламай собі хлібця. Я маю намір балотуватися на президента України і ти повинен мені допомогти.

- Знов за тюльку гроші! - заливши рота, вигукнув спантеличений заявою Семко. - Все, що я можу нині дістати - це копняка в задницю...

- ...Якщо стану президентом, я тобі, друже Семку, віддячу: побудую віллу у колисці людства - Африці. В Африці люкс! Вранці встаєш, а закуски вже нападало - кокосів, ананасів, бананів, ківі. Навічно забудеш про голод і мінусову температуру. В мене є програма утилізації бомжів, переселення їх у теплі краї, де вони назавжди будуть переведені на літню форму одежі, вітамінну дієту... На порядку денному - прорубування вікна в Африку.

- Яке вікно!? - скипав Семко, жуючи хліб з «гумовим» салом. - Якби ти став президентом, ти би країну програв в карти або грайавтоматам...

- Віллу де тобі збудувати питаю? Африка ж велика. Сім тисяч кілометрів впіздовж. Сідай... Збудуємо так, щоб вікнами до сонця і комарі не кусали.

Семко дивився на Дрюшу, як на залізницю, прокладену на Марс.

- Мені вілли не треба, бо мені держава, як президенту надасть в довічне користування шикарну дачу у сосновому бору, під Києвом. До того ж з вертолітною площадкою. Я тобі ще подарую гіперсупермаркет. Такий, що вся Африка буде в ньому отоварюватися. Острів - у Індонезії, щоб ти, як захочеш відпочити від Африки, мав куди тіпнутися.

- Я знав, що ти прудкий на язик, але щоб аж так! Аби ти не потрафив замість Білого дому знов у буцегарню, - застерігав друга Семко.

****

Мусив Зеро прислуговувати екс-голові, хоча той був вередлюгою і, як завжди, кросворд. Виглядало, що йому сізовики щось у полатаній голові таки попсули. Зворушений випитим Дрюша, приміром, виходив на балкон і, як Папа Римський, виголошував промови. Як ось:

- Реформуємо українців, переформатуємо суспільство - посадимо народ на трон, а Рашу на парашу! Дзіна, діна, п'яним горе по коліна? Звалища ідей, куркулей, куркуляторів, використаних акумуляторів, всім по гойдалці, а я їх голоси залучу собі! І всіх тих, у кого бізнес дав дуба! Іду на Ви!

Можливо, до цього спричинявся житомирський самогон, каністру якого дав на дорогу Дрюші брат, і друзі скроплювали ним понівечені капіталізмом душі.

- ...У Ябуковича дві чи три ходки, а на четверту йде в президенти, - не вгамовувався Дрюша. - То чому мені зась? Цей Віть ПйоРдич Януческу - білоруський москаль, а я, як не як, - галичанин. Я з людей шапок не знімав, дєточєк не гвалтував! Бензину не крав. Я брав участь в українофікації народу, допомагав йому вибитися в люди, реформуватися. Електорат мене любить. І ти, Сем, будеш у мене штабістом. Бо ти вишукана особистість, не облізлий пес, маєш досвід партроботи. У мене є домовленість з аграріями про вагон гречки для електорату. Якщо цю гречку розфасувати по півкіло, то 120 тисяч виборців у мене в кишені, саме стільки пакетників проголосує за мене. (на той час вибори ще були гречаними, то вже нині «зеленими», то вже нині виборців підкуповують не пакетом гречки, а пакетом долярів).

- Дивися, аби ти не залетів, як з виборами до Верхради. Забув, як нас відсмажили рухівці, як тобі голову розпороли?

- Але мене тоді центрвиборчком не хотів зареєструати, бо я мав великі борги по квартплаті. Тепер закон про вибори новий, про квартплату не питають. За мене проголосує вся Борщляндія. Я всім зрозумілий! Як буквар. Друкарську машинку я зберіг, щоб друкувати прокламації. Секретарку випишу. Програма складається. Тепер треба мільйон...

- Ти серозно? Як ти серозно, я йду геть. Подивись, чим закінчилось виборство президенства Чорноволом. Камазом! На "небесну дачу" відправили - і все! Я хочу жити, Дрюшо! На президентській дорозі часто аварії трапляються. З мене доста, а доста!!!

- Треба користати демократією, друже Семене, яка надає всім рівні права. Чому б не стати президентом, коли є нагода. В мене шо менше в голові мастила, як у Кучми, що поставив народ раком і два строки відсидів у президентських палацах. Він у пожежному порядку переписався з кацапенда на українця... Ото кримінал!

- Дрюшо, він не був ігрозалежним і інвалідом другої групи... В тебе мастило в голові вже не першої свіжості, його найвища пора міняти.

- А кучмарі взагалі, і Кравчук вобще - інваліди на голову. То їм, безбашеним, можна, а мені зась? Конституція відчиняє золоті ворота перед кожним. Семенеште, не сци в мешти! Я тебе зроблю секретарем ради нацбезпеки, або дипломатом на твоїй прабатьківщині - у Австрії. Тебе влаштує? Голубий Дунай, Віденський ліс, Ванька Штраус… Чи, якщо твоя воля - міністром економіки. Ти дуже економний антропос. Не хвилюйся. Хай хвилюється світовий океан! Бо його загиджують! Він якби не був посолений, давно зіпсувся б. Якщо я стану президентом, я куплю тобі бінокль і ти з впевненістю будеш дивитися в майбутнє! Лиш треба розжитися на квиток до Києва, щоб документи закинути у центрвиборчком. Позич сто гривен. Гроші на трон, мільйон, казав, роздобуде Вороплян, що вже заготовив перший вагон металобрухту для вивозу в Рур!

- А то що за пройдисвіт!

- Ну ти даєш! Вор - з попівської родини, воротило, з відзнакою закінчив два інститути. Підпільний Кирпа! Або й проворніший. За кілометри чує запах грошей. Він щойно загнав вузькоколійку, три памятники Ілліча і «Танк». Я його зроблю прем'єр-міністром. Ми виведемо Україну з п'яного стану, долучимо до десятки найдосконаліших країн людства. Треба будувать власний Єрусалим, Семуню! Український. На кручах Дніпра! Щоб туди нову Мекку світову перенести, товчися головою до святої стіни вдома! - розійшовся Дрюша.

Семко знову витріщився на «удосконалювача людства»: чи не сповзла кришка з вухатої "каструлі" Дрюші? Однак спитав:

- Якщо твій Вор продав штрику, то чому не фундує на кампанію? Чи зафундував, а ти вже гроші встиг програти?

- Вор, аби не мати з грішми криміналу, купив під Львовом доці віллу з балюстрадою, фонтаном, капличкою, - брехав, кліпаючи повіками Дрюша, бо Вор його задум субсидіював, та Дрюша, як завжди, коли в кишені шелестіло, покривуляв до «Ігрових автоматів» і за ніч всі 10 тис. грн. там занапастив. - Що ти, Семене, на мене, як на носорога, витріщився? Запам'ятай: вибори - трамадол народу! Фієста!

- Бо ти і є носоріг! Бо ти гроші того Вора проциндрив... Й губи в тебе не президентські. Як такими шльопанцями президентів цілувати?

- Це мій останній шанс! Я в розквіті сил! - правив смаленого дуба Дрюша. - Я ж уже гетьманував: керував парторганізацією, був членом центральної ради партії, асоціації фермерів... Займався голодомором. Так що я знаю як країну вивести з голодного краю. Дивись! Чоловік, який ніколи не сидів у тюрмі, керує тюрмами; голова колгоспу, в котрому ніколи грошей не було, - міністерством фінансів. Міністр оборони - чучмек, який й на стрільбі з лука мало що кумекає. Тих, яких треба було послати на три букви, послами в Європу послами. Жуліки, мєлочовка - крупні бізнесмени! Я не маю ніц проти цих козаків. Я лише проти пуцьканутих препиздентів! Хтось в цій країні врешті повинен навести порядок! Іду на Ви!

- Та пішов ти знаєш куди? - не втримався Зеро. І закудикав: - У тебе, я бачу, таки з мозками не альо! Куди хаманону до трону, в якого під нігтями штири фіри гною, в голові гральні автомати. І час єрусалимів минув, люди стали слизькі, на них не покладешся, бо вони покладаються лише на свої повні черева, не на Бога.

- Правильно! А щоб пузо реконструювати, треба для народу туалети не тільки реставрувати, але й нових набудувати. Щонайменше 100 тисяч безплатних, як було за Союзу. Це в мене окрема туалетарна програма, на яку роблю ставку. Народу, що обробився, таке сподобиться і він за мене проголосує... Спершу туалети, а потім все решта!

- Дивися, аби ти не опинився там, де руки пацієнтам зв'язані довгими рукавами, між «наполеонами», як Бровко. Четверта клепка загубилася?

- Так! Я прагну володарства! Я знаю, що препиздентів намагаються зв'язати і по руках, і по ногах. Так було споконвіків. Це - діалектика... Але ж я проведу і реформу совісті…

Годі було преконати Дрюшу в тім, що вся ця затія - авантюра.

- Позич грошей у баби Олени, - враз змінив платівку втомлений Зеро.

- А то ще в якої? - зацікавило Дрюшу.

- А в тої, що по місті сувається з табуном псів і клунків. Вона оно кричала: «Кому гроші? Заберіть від мене мільйон. Бо мене вб'ють».

- Напевно, та Олена хворіє синдоромом Довбуша! Як тисячі інших навіжених, що 250 років шукають його скарби. Навіть під спідницями у жінок. Я знав одну, що казала: «Я похлєще, як скарб Довбуша».

- В Олени забагато коліщат в голові, а ти мудрий?

- Я мудрий, я йду в президенти. Дурний до такого й не додумається.

- Якби ти не був ігроман, ти був би мудрий, і ти би не попав у СІЗО.

- Завмри! Мудрі нікому не подобаються, бо їх мало, а чучундрами світ захлинається!

Розсварені приятелі полягали спати в окремих кімнатах на холодній підлозі, бо у квартирі претендента на булаву з меблів - тільки підлога.

***

Потрібних грошей на президентство Дрюша не роздобув. Пляшки приймали на вагу за смішними цінами, а кіло паперу - за 40 коп., металобрухт - 1 грн. 50 коп. не було де здати, бо пункти прийому закрили, брухт за кордон вивозити заборонили, оскільки котрийсь з нардепів завважив, що з брухтом вивозять Україну. Насправді ж боялися, що саме злодії-металісти попруть в президенти, а з грошовитими конкурентами не кожному під силу тягатися. Дрюша вважав цей крок ВР за особисту образу.

Він запропонував Семкові купити милиці, йти по церквах канючити на кампанію, а він потім йому гроші зверне. Ображений Семко у відповідь покрутив коло вуха пальцем і сказав: «Хам іпанувся. Принци не жебрачать». Тоді й вигнав «Хам» Семка з квартири, звинувачуючи у всіх світових негараздах.


ШМАТОК ДРУГИЙ



(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS