Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

На Майдані

Завдячуючи Щасливчикові, Семко опинився у нагрітім автобусі, а незабаром у Києві - кратері революційних подій. Його харчодробильна машина уже не простоювала, дробила дорогу їжу, навіть тушонки і сало - відпуцовувала ними приржавіле черево. Столопристольний перетворювався на Салопристольний.

Продовжував боротьбу за те, щоб бандитам нарешті віддали кровно зароблене - тюрми, то звільняться займані ними житлоплощі, можливо, щось і Семкові з того перепаде. Перемагаючий кандидат в Президенти обіцяв зробити 10 кроків назустріч людям, а він, себе теж вважав людиною, то хоч останній крок буде до людей його гатунку. Синьо-білий кандидат за бухло і бабло теж намагався влаштувати майдан, одначе Києвом володіли "підковані" помаранчисти, а не дондурасівці... Дондурас не проходив.

На Верещатику палали вогнища, було де зігрітися. Ненароком, будучи учасником оточення Маріїнського палацу, наш помаранчист у око телекамери потрапив. Разом з Щасливчиком. Синьоокий песик з Семкових рук тявкав на камеру, а виявилось - на всю планету!

Що вже було радощів! Іноді до Щасливчика навідувалось в намет десятки людей. З породистими сучками, аби зачав помаранчеву породу собачат новітньої ери... Попри пса дещо препадало й Семкові. Поправлявся, набирав ваги. Валянки йому видали повстяні, утеплені штани, шапку вушанку, і бушлат військовий! А завінчикована німфа пригостила Зеро пачкою французьких прокладок для вагіни, з яких він собі зробив підкладки у валянках, щоб ноги не потіли.

Свято народу у формі протесту з особливим блиском очей! Коли на трибуні появлися найпомаранчевіщі вожді, юле- і ющенкофани здіймали несамовиту гучню. Пісенний гурт "Гринджоли" з Ів.-Франківська затягував "…разом нас багато, нас не подолати". І багатотисячний натовп підспівував.

Ніцшеанці виставляли гасла і заклики бойківського колориту:


Бойки йдуть - Януковичу капут!

Чорновіл, Чорновіл! Батько - лідер, Тарас - підер!

Яйце - велика сила, зека звалило!

Від франківського яйця струс в донбаського бійця!

Бандитським юрмам - українські тюрми!

Регіоналам - шиї салом! І в петлю!

Нам Донецьк - не вороги, приходіть на пироги!

Спасибі жителям Даунбаса! За ананаса!

На Хрещатику, в помаранчевих круговертях, творилася нова планета - Україна. Якби Влодко Мономах встав, побачив це, то мономахнувся б знову. Це - не що інше, як третє хрещення Руси- України

Синьо-шопі нардьопи-ригонали, платні протестанти падали і розбивали свої кримінальні попи, позаяк були п'яні від горя, яке заливали горілками і матюками. Дондураси прозрівали прямо тут, на українськім морозі, скидали донецькосовєтські більма, дивлячись помаранчевим у сяючі обличчя, усміхнені очі, слухаючи українських пісень, мову, обзираючи пам'ятник Боді Хмельницькому, який показував булавою, кудою мають забиратися з України москалі.

- І звідки стільки тюрем набрать, щоб усих бандюків ізолювать? -обурювався чоловічок під табличкою на патику "Кобиляки". - Нові треба будувать. Нємедля. Щоб так, як у нас: б'ють по плечах, б'ють по сраках - так лікують в Кобиляках. І янучарам треба хребта випрамлять, інфікувати вірусом українства.

Очевидно, чоловік натякав на методи лікування кобеляцького славетного народного лікаря, який управляв хребти і найвищим керівникам СРСР. От якби ще й мозки!

- Не по сраках їх треба угощать, а по мордяках! - не погоджувався переросток, у пов'язці довкіл голови "Немирів".

- Їм, безхребетним, хребти треба ламать. Їх треба лушпарити, мордячиськом та в гімно витовчи оце, щоб більше не хотілось народ обєгорувать. Єгори задрипані з укрнігерії - Даунбасу оце! Янучари!

- Юля! Юля! - юлькав Майдан з краю в край хвилю звукову, після вигойдування "Ю-Щ-Е-Н-К-О". Леді Ю з бубликом коси на голові Зерові до шмиги, бо в заплетеній змією навколо голови косі, вбачав плетений з вищосортного борошна калач з чудовими ногами, апетитною талією і «короваєм». Юлькофоби обзивали майданську діву: Юля-крисЮЛЯ, Юлька-злодюлька, дупка-цибулька, звіздулька, жидулька.

Семко навіть замітив, що Майданом не блукають оті, що мають позатикані вуха музичними дротами, а таки слухають казання революції. Але чимало таких, для яких революція - забава, розважуха.

Юля натрапила на Семка, коли юлята Прикарпатії виперли його наперед, щоб ближче до трибуни, щоб бачили помаранчевого собаку, який на синьо-білих виє, кусає їх за ноги. Зачарована Щасливчиком, Ю. Тимошенко помахала рученькою його власнику, поривалась торкнутися Семкової антрацит-бороди, але охорона не пустила. Довелось Семкові післати українській Жанні Д'арк поцілунка повітряного, здутого з його великої масної долоні, а в повітрі пальцем вказівним намалювати серце, щоб знала, що він на віки вічні з нею і її "сердечниками": Юля плюс Бомжуля - Любов.

За увагу до його персони, відплачувався чим міг. Одягав у помаранчеві ошийники собак, котів, прилучаючи їх до боротьби за праве діло. Вони брали участь в протестних походах до Генпрокурора, здичавілої влади.

Помаранчевих і вишиваних собак більшало, їх показували по телебаченню, оранжпси появлися на майданах інших міст країни. Риги-януси у Донецьку організовували відстріли цих тваринок. Вибухнув навіть скандал. Біло-сині звинувачували «оранжистів» у тому, що вони до агітації за Ющенка залучають скажених собак, а це заборонено ООН, законами про захист тварин, вибори президента...

Над майданом лине пісня: "Оранжевиє дяді, оранжєвиє тьоті, оранжєвий верблюд…"

- Та ну? - обурювався Семко, вслухаючись в чужинецьку пісню. - Тьоті Юлі - понятно, але хто то є "оранжевий верб люд"? - запитував Оленку.

- Ми вербові більше. Бо калина і верба - українські дерева. То, напевно, жителі териконної пустелі. Ваньки донецько-совєтські брешуть на щити, обзиваючи революцію «оранжевим шабашем», а її учасників оранжистами.

- Все одно у нації нашої русскій дах поплив, - розмірковує вголос бородатий революціонер, - нащеплюється українська Україна.



(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS