Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

Дрюша знову збував час з С. Бровком. Бровко заледве влаштувався на базарі сяким-таким жебраком. Перевдягався у жіноче, рум'янив щоки, підводив очі, вимагав у Дрюші не тільки нових чунів на високих обцасах, щоб не мерзнути в ноги, але й нових меблів, бо від старої підлоги у нього алергія. І це при тому, що за день роботи в Цивілізації приносив Дрюші тільки 4 грн. Жебрачці, що просила: «Подайте на ковбасу», мало хто давав, а ще треба було з милостині сплачувати податок на прибуток, за місце. Після того, як один з «наполеонів» намагався Славка згвалтувати, він заявив:

- Більше в Цивілізацію я не піду, мені цнота дорожча за пять гривень!

І жебропоходи припинив. Використовуючи передвиборну парадігму новообраного Президента «Бандитам - тюрми!», знайомства в колах пенітенціарної служби, за протекцією прокурора, показавши йому довідку, що не божевільний, Славко таки влаштувався у виправну колонію ДПтСУ вязнем.

Дрюша був змушений забрати до себе на поверх Семка, позаяк не міг ногами-варикозами, котрі розбешкетувалися, пересуватись по грішній землі відмовлялися, заважали й хворі печінка, нирки, підшлункова.

Гель "ALEZAN", що продавали у ветеринарній аптеці для лікування коней, за намовою Семка, застосували для лікування обплетених синім дротом жил ніг-протезів Дрюші. Щодень медбрат Зеро втирав у литки і стегна друга білу масу, котра лікувала понад 13 кінських хворіб. "Мумійо для гайта-вйо" таки допомогло кандидатові в президенти і його не його «деревяні» ноги, запрацювали.

Підлікований Дрюша наважився втілювати бізнес-ідею С. Бровка: посадити в кімнаті помідори. Семко хоча й казав йому, що клепку загубив, як Славко, але безвихіддя змусило підримати новатора.

Пяні друзі наносили в пентхаус (дослівно - квартира-люкс на даху хмарочоса), глини з торфом - заклали томатну плантацію. Хотіли посіяти й мак або коноплі, але Дрюша не гарантував без приладів конторолю температури врожаю наркотичних рослин.

Попри помідори посіяв петрушку, моркву, аби бути при вітамінному столі - більше вживати овочів і фруктів, бувати на сонці, щоб кров розріджувалась, голова варила.

Врожай помідорів мав намір продати, виручені гроші покласти на депозит під 24 проценти річних й мати заначку для наступних виборів.

Як тільки помідори приймилися, Хамалуй, накинувши на рота пов'язку, аби на рослинки не дихати перегаром, почав їх інтенсивно поливати. Протекло перекриття. Капання зі стель обєднало поїдених нудьгою співжильців. На Дрюшу покапали скарги. Перепало на горіхи й Семкові: за потоп восьмого поверху їм заплатили копняками і затріщинами.

Якогось дня до експериментаторів завалилась поважна комісія і, незважаючи на вивішений іще Бровком на дверях графік прийому громадян з особистих питань (по понеділках з 11.00 до 15.00), і на те, що Дрюша відмовлявся її вислухати, повідомивши, що в нього не прийомний день, уповноважені з мінтами урвались в квартиру...

Скарги Дрюші на будівельників, на браковані панелі перекриття, що спричинилося до капури, докази, що у Японії на дахах вирощують сади, не те що помідори, відколи помідори потрапили в розряд наркотиків, що їх забронено вирощувати...та інші доводи і довідки, яких у колишнього активіста було тьма тменна, комісія, очолювана заступником голови райвлади В.І. Бамбули, до уваги не брала. Прочитавши на стелі вислови: "ін віно верітас", «Пляшка - промінь світла в царстві темряви», головний комісіонер усе зрозумів, махнув рукою і сказав:

- Нам і бомжі треба, - так що, і бідь ласка, пане Мамалайський, винесіть землю, очистьте квартиру! Даю вам три дні! А як ні, то спригнете у тюрму... І зголіть свої дурнуваті, гакенкрайцом вуса, бо вам припишуть пропаганду фашизму. І буде вам істина не у вині, а в тюрмі!

Зносити землю побитий Семко не погодився, до незмоги болів поперек! Покинув Дрюшу разом з дев'ятим поверхом, його нерентабельними ногами-дригалками, латинськими висловами, печатками, сексуальними губами, яких хотілося почастувати кулаками!

Дрюша ще встигнув продати циганам батареї опалення, то «пентхаус» - чотири стіни, за якими хитався пяний світ (уже програний і проданий ним раніше), таки відібрали, замінили замки, опечатали.

Пропонували Дрюші під час виселення, щоправда, замість квартири ліжко і сорочку довгорукавку в палаті психбудинку. Він не погодився, сказавши, що спершу треба лікуватися шизофренічній владі, а він до того ще не доріс. І злиняв.

Тепер уже вигнанцю, аби не загуркотіти знову в хурдигу, довелося проситись в комірне до Семка: в просторий пентхаус скрині з-під цементу.

Зважаючи на низьку комфортабельність скрині, нестачу перин, інтелігентність Дрюші, знедолені переселилися в хатину-яскиню під горою Матері Божої в Грошеві - в колишньому офісі кооперативу жебраків початку 20 ст. У хижі ніхто не жив, хіба шляхетне минуле і жовтовухі вужі. Тією хижкою грошівці лякали дітей, кажучи, що там у вигляді крокодила Гаврила товчеться нечистий, котрий нечемнюг харакірить.

Грошей, як зажди у порядних людей, катастрофічно не вистачало! У басейні Матері Божої монет - на сміх курям, бо то ще не сезон: мало приїжджало парафіян, котрі кидали копійки у святу воду, якими піддобрювалися до Богородиці, щоб замовила за них, грішних, слово у Сина на Суді Страшному, де, як записано в Біблії, він «відділятиме овець від козлів», щоб не потрапити до козлів.

Дрюша заходився хатку-рарирет загнати якомусь етнохаткознавцю для львівського Шеченкового Гаю. Вже й за літру горілки віддавав, але той не мав такої великої суми готівки. Ворожбит зелених сміттярок не знав про "Жебрацький кооператив", який у 20-их роках минулого століття заснували тут їхні попередники: купили в складчину хатину, коня, воза, і їздили в села на жебри. Моторизована жеброта вже тоді ставала на ноги. Їхав свій до свого по своє! Виїзне жебрацтво тоді було ноу-хау!

Хатка без сіней мала хіба що преваги в тому, що догнивала майже під боком туберкульозної лікарні, де можна було поживитися, назбирати дров.Там друзі знайшли старезні порвані джинси, на задній кишені яких було вишито: 2070 р. д. н. е. і. Дрюша розшифрував напис, з якого виходило, що штани пошиті 2070 року до нової ери у штаті Іллінойс.

Спонуканий знахідкою, яку вдалося загнати місцевій модниці за 25 грн. вигадливий Дрюша почав збирати експонати для створення музею презервативів та інших протизачаточних засобів, на яких, враховуючи великий наплив людей в Грошів, можна було б збити капітал. Справа просувалася пиняво. На смітниках такого начиння не віднаходилось. Туберхворі ними не користувалися, адже будь-кого в такий спосіб могли заразити сухотами. Постарілі і побожні грошівці надавали уже переваги не контрацептивам, а памперсам. Контрацептиви з гір іще не плили. Дрюша з цього приводу зазначив:

- Колись цією рікою, золота рибко, плили чайки, а теперки майтки; колись плили гондоли, а тепер тільки гандони і сперма, і то в літній період. До чого ми дорозплоджувалися! До оргазмагадану!

Криза й тут давалася знати! Віднайшли тільки один екземпляр вартий уваги: своїми габаритами мало що менший від панчохи гулліверихи. Дрюша настоював, щоб виріб відправити на експертизу, бо не може бути такого великого людського концептуала, окрім китайського, якого натягають на цілого китайця. Можливо, то є виріб, доставлений на Землю інопланетянами. Семко з такою резолюцією не погоджувався. В нього було своє бачення щодо цього. На чому й розсварилися, акція припинилася.



(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS