Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

Бомжаріум. Будинок з химердролом

Після скеле-печерного періоду доля звела Семка з колишнім учителем іноземних мов і співпартійцем С.С. Соловієм (Ін Язом). Соловієвич вважав себе наймолодшим безпритульним Ніца, приналежним до бомжарської премєр-ліги. Мав серце промокатку і вибирав ним чорнило з поплямованих сучасністю душ, якими вважав безхатьків, приповідаючи: "Блаженні убогі, бо вони помилувані будуть".

З доброго серця став засновником бомжатника для безпритульних синів підвалів і підворіть, щоб гуртом долати перепони бомжоциду. Трійця бородатих дворян (назва безхатьків, що живуть у дворах) сучасності: Ін Яз, Дзеро, Гугнявець і собака Перегар з обрубаним дверима хвостом, викинуті на берег літа, з ініціативи Соловія, якого тягнуло до пернатих фаміліянтів - на соборній окраїні Ніца, в хащах, облаштовували літнє стійбище.

Звідси було чути як струмочать карпатські потоки у переробленому вигляді: в збірниках очисних клоак, а за якусь сотню метрів із заводу мебльових плит потічкувала річечка-хімічечка Саджавка кольору сепії. Рукою подати звідси і до гірської ріки-розбишаки, і до міста, і до срібного джерела, і до кладовища «Канари» далеко не нести, якщо котрийсь перейде в нерухомість, адже душі бомжичів надто леткі.

На швидку руку коло дуба і однойменного пня бомж-угруповання збило будиночок з химерами. Основне в ньому - по боках двоповерхові білі настили-ліжка з викинутих дверей. Дуже ортопедичні: без скрипу і прогинів. Таким позаздрили б ті, в котрих диски хребта вискакують.На причілку, з боку гір, уставили навіть скривлене вікно, щоб пейзаж Карпат при боці, на покутті - образ Ісуса у вінку, виплетеному із колючок шипшини. Віконечко, аби звірі не зазирали до світлиці, Яз завішав шматком фіранки; двері протикомарні, з вічком. З сонячного боку оселі, за старим укрзвичаєм, влаштували призьбу. Для Перегара з ящика з-під масла "корівка" - будку, а на сучку дуба повісили подертий рушник «Сamminghaburen» і рукомийник, вище - кварцовий годинник «Янтарь», обік, у попелищі вогнища, - диск з колеса автомобіля, на який ставили ринку, виварку.

Ін Яз притепорив з смітника і старий унітаз, прилаштувавши його на північному напрямі, бо звідти вітри не дмухали, повісив на зломаній гілці качело туалетного паперу, як шину від колеса КРАза. Над вігвамом причепив плакат "Збулися часи, і Боже Царство наблизилося!", а при вході на полянку, на зігнутій тичці - попередження: "У дворі злий пес ГЕНОМ!".

Як тільки Яз не називав своє дітище! Євробомждом! Вілла «Рай»! Буенос-Айрес! Вігвам! Президент-палац! Салон краси! Зелена фортеця! Суперова картинка сучасності в окремо взятій молекулі вітчизни тощо! Навіювало журбу і роздуми про крихкість щастя.хіба те, що вечірнє сонце сідало не за банею римського собору св. Петра, а за дахом облупленого будинку міліції - затуляло життєві барвограї.

Тільки вічний скигля Василь Гугнавець, всю ту красу обізвав пейзажем з бомжатиною - нудьгою зеленою!

Бомжтовариству, дізнавшись про їх обєднання, монтаж унітаза, виділив з своїх атомних запасів рапс-оливу, швидкосуп «Мівіну», пророслу картоплю, горох, рис і цукор з піском, бізнесмен на прізвисько Папа Тереза, котрий найбільше в житті любив Україну, стогін знедолених, бавився у благодійництво, боровся за створення Сонячних Штатів Світу. Отож непотріб, аби з ним не морочитись, підсунув знедоленим, аби молилися за його бізнес, за Україну звісно, а також за те, щоб унітази не простоювали! Було за що: олія мала консистенцію виробленої машинної оливи; горох, побитий червою, мов метеоритами, - Місяць; цукор, розчиняючись, залишав на дні посудини пісок, що чистив бомжикам нудьгуючі зуби; рис мясний: з червячками; «Мівіну» розтовкали камінцем...

Негайно бомжичі, що в основному працювали на ланах, засіяних брухтом, обміняли чергову порцію залізяччя на кухонне начиння, якого на пункті прийому пишнилося, як дівок на кастингу. Пательню велику навіть виміняли, надщерблену сорокалітрову виварку.


(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS