Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

Кому Всесвіту замало, кому мільйона достатньо

Після рясного поливання борід, приятелі зеленого полоза справляли Дні бочки і лебединої юшки, у якій не тільки квасолина за квасолиною ганялася з хворостиною, а й лебедине м'ясо з картопелькою. 40-тилітрову виварку наюшили, щоб на довше. Безугавно мочили зуби у спиртному. Отопорищилися цілковито! До того, що в Усиля поліпшилася дикція і він почав говорити чистенькою соловїною, вирізблюючи кожне слово. Заохочений цим феноменом Семко, заповзявся давати уроки німецької мови Перегарові, маючи намір взяти його з собою до Австрії. «...Кажи, Перегарику: іх геген ін ді нах гаус Остенрайх, бо дістанеш по хвості». Пес, не розуміючи, що від нього хочуть, утікав у свій пакетний гаус і звідти, вищируючи зуби, вищав на вчителя. Семко на четвереньках підповзав до будки. «А ви часом квартиру не здаєте? Наслідник престолу би винаймив на рік, поки оформить документи на виїзд у Остенрайх, - запитував у будкаря. Перегар, усвідомлюючи, що з пяним Семком нічого розводити теревені, вискочив з пакета і драпнув у кущі... «Шо, знов пішов на цвинтар на бля...ки. Ти доблідуїшся, чекай»... Аби заховатися від сонця, Семко запхав голову у «собаче портфоліо» і заспокоївся.

Третього дня Соловей, підзаправившись, виліз на дуба, де тьохкав і фітькав. Які тільки пісні не виконував про соловїв! Навіть отаку: «На тім боці на собаці соловей клекоче...»

Вора, здається, почала посмикувати за бороду біла гарячка, бо як інакше пояснити те, що вигукуючи: «Мене хочуть викрасти дідьки місцевого розливу», вилив з пляшки залишки "колготкової" у траву на "зелених курдупликів". За це Усиль його обізвав сранью бомжарською і викликав на ринг. Уже в першому раунді він відправив кривдника у нокдаун ожинника, де хропів Ін Яз, що звалився з дуба.

Василеві опісля снилися стаї гелгочучих фламінго, які дзьобали його нікчемну бороду, й співали: «Ой у писку два зубки схилилися до купки...», а Семка у снищі скубли за передню кишку, голуби, що звили йому на голові з доларових купюр гніздо. Яз вигукував: «За що не знаю, називаю хатину в гаї тихим драйвом».

На четвертий день знесилені юшкоїди об'явили День великого посту. Лежали на полянці, мов контужені, грали в засмальцьовані карти. Полегшало і Вору. Він усівся у напіврозвалене «монтекрісло», принесене Язом, і нарешті заповз'явся залучати бомжарську юнь до пошуку мільйона.

- Я вам, панове, ще раз кажу, що десь тут на смітнику зіщулився мільйон зелених, - переконував, тереблячи в срібну прожилку бороду. - Ви повинні допомогти зреалізувати ідею. Мільйон повинен працювати на благо держави! В разі удачі кожному з вас перепаде 25 процентів скарбу, а це 250 тисяч долярів. Ви хоч знаєте скільки це? І навіть якщо би мене, не дай Боже, не стало, шия все дужче скрипить і заставляє дивитися в напрямку центра галактики, памятайте про це і шукайте це шалене Ельдорадо в прозорих мішках від цементу. Може, вже й зотлів той мільйон, але не втрачаймо надії, надія відкидає вуса останньою.

Василь пирскав сміхом у свою східноазіатську, в якій наче провели першу санітарну рубку, борідку, не вірячи вигадкам Вора, вважаючи їх за перші симптоми "біленької".

- Я, панове, частково був автором цього проекту, отож не суши, Васюню, бивні, бо потріскають. То тобі не на радіо цвенькати. Розказати, як тебе розбирали на бюро райкому? Як не могли тебе зрозуміти, то казали: якщо партія тебе не розуміє, то як тебе можуть зрозуміти прості люди. Через отаких малопонятних і партія, і Союз загуркотіли. Не заважай!

- Я спегіально ак говоив, я оявся за ільну аїну в цастві ебістської ми. Не ив віо і павдою, як ти, об насогити апеегресам... Ти аїну підсигаєш...

- Панове! Панове! - запанькав Соловей, щоб збити спалах неприязні. - Не треба в бруд, в особисте. Нащо нам мільйон? Загинем від його гріховної потуги. Молітеся, брати мої, будіть в собі Бога, не мільйонера!

- Почекай, Нахтігаль! - обізвав Соловея Вор. - Дай, пташко божа, договорити. Згадайте, панове, бабу Олену. Оту, що мала пташка в голові, з псами, картонними коробками, джутовими мішками, напханими мотлохом, кочувала Ніцом. Так ось, аби ви знали: у пакгаузах лахмітниці був капітал заритий. Пам'ятаєте гучну аферу з обкраданням відділення банку "Україна"? «Опришки» з грішми втікали в напрямку Пандерівська і в Ніці, притиснуті доганяйлами, побачивши Ганчірку з клунками, викинули туди мільйон, щоб таким чином його зберегти. Зграя бездомних псів, нікого не допускала до «божевільних скарбів» мільйонерші, а один з грабіжників, який читав про подвиги пограбування банків знаменитого американського гангстера Ділінджера, вважав, що то найкращий варіант зберегти вкрадене, бо хто міг би здогадатись, що в клунках несповна розуму жінки заховані гроші? Ніхто! Якщо навіть обкрадачів банку і зловлять, пси гроші збережуть і їх в будь-який час можна вилучити. Але сталося так, що "про бабу з гнилими ногами" тоді написала місцева газета і її, хвору, відправили до лікарні. А звідти відрядили в психушку, де вона, позбавлена змоги вільного пересування, відкинула поморожені ноги. Врешті комунальники, розстрілявши псів, клунки з мільйоном відтарабанили невідь куди, бо центральне сміттєзвалище було заблоковане селянами, котрі протестували проти засмердження їх села. Злодіїв мінти половили, а гроші запропастились. Ми кілька разів прочісували приміські сміттєві нетрі, але їх наслідком було хіба те, що Ніц став чистішим. А мільйон гикнув, не працює! Гроші ж у бурянах не кохаються і не розмножуються, то не люди!

Ін Яз, слухаючи розповідь "кира", кілька разів перехрестився:

- А нащо нам мільйон. Ліпше купити за нього для міста новий вокзал. Якщо матимемо такі гроші, нам буде амінь з трьома знаками оклику.

- Я би хотів, аби тим мільйонером був котрийсь з вас, голігархи. Хай би й Василь! Ви ж не Перельмани. Цей Перельман, коли йому за теорему Пуанкаре давали мільйон долярів, сказав: "Нахрінь мені ваш мільйон, якщо я знаю, як керувати Всесвітом". Мій принцип: нахрінь мені керувати Всесвітом, якщо в мене буде мільйон.

Семко слухав ту оповідь не як казку про білого бичка, бо допомагав ті клунки Ганчірці інколи трагати, вона ж, як цигани, не трималася одного місця, хоча «все своє носила з собою», кочуючи вулицями, скверами в ескорті собак. Баба в тім ганчірю і клунках, сама будучи найбільшим клунком-ганчіркою, раювала. Вона поважала псів, то й пси за неї горою.

Соловей, спостерігаючи за голодним Перегаром, котрий ловив надокучливих мух, буботав:

- На світі білому ще й не таке буває, божичі! Всьо залежить від обставин, що грають картами людей. Бог прикрасив землю красотою, а небо висотою, а між ними людей розселив: тузів, королів, дам, валетів, а найбільше - шісток, але Бог не сотворив грошей… Це - від сатани! Гроші - світове зло!

- Не ірте ему ейсанутому? - наставивши поплямлені карієсом два зуби, що вже давно не зустрічалися з зубною щіткою, перебив Яза Василь. - ор, ановні пернаті і волохаті рузі, вишибонюється! У Турмалі ін азав юдям, що церква діаспори скуповує жуків у паски: по гривні за худобину, а що з того ийшло? Гуйо-муйо! зяв аванс - і ...ик. Я ж цілований колом по крижах, о ене алишив у заставу, з накладними, які овиписував на бракованих бланках. ісля ін ісяць ухарив, а я ва ижні ідлежав.

- Не бреши, Васюню! Я людям допоміг ще й як! Жуків вони з усіх полів визбирали. Я врятував врожай картоплі від колорадської напасти. Вони тоді зібрали на 200 тонн бульб більше, ніж в попередньому році. Газета писала. Ще й мені шалено дякували, а один порядний газда, пізнавши мене на базарі, дав мені за допомогу міх картоплі "слов'янка", аби не везти додому.

- У Кипчі через Вора люди вирізали гусей, бо він обіцяв за обскубані і позв'язувані лапками докупи гуси платити подвійно. Люди порізали птицю, позв'язували лапки, а він не приїхав...

- Але кипчаки хоч раз на своїм віку наїлися гусятини, Васильку. Це благородний з мого боку жест... - підсміхався Вор, всідаючись на ковбан. Очевидно, йому було приємно чути з уст Філітона про свої неординарні вчинки. - Давайте, панство, розпочнемо штурм мільйона. Я би й сам, але не маю сили розтягати ті купи сміття. «Шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам», - завершив своє казання словами від ап. Матея.

...Після обіду пошук мільйона розпочався мляво. На заваді - спека, і розгодоване гадюччя, що живими ковбасами виповзало з тих сміттєвих гірок, коли їх розворушували, сичало, як Василь, перебуваючи у пятій степені спяніння, і з цікавістю розглядало непроханих гостей. Тільки з однієї пірамідки виповзло вісім вюнких брунатих гаспидів. Братство не на жарт сполошилося, то й закінчило робочий день, щойно розпочавши.

- Дурня собача! - вигукував Васюньо з віддалі, утікши від червоного гаденятка. - ені не еба твого мільйона, Вор! Пішов твій мільйон знаєш уди? У волохату ср...у! І ти опай азом з ним! ас всіх гаддя перекусає. итав у газеті, що в Ніцанському повіті промишляє найкусючіше зміїне шобло. Уже афіксовано 30 покусаних. Не хочу бути 31.Я ще хочу пити!

- Пригадуєте, позаторік змія вкусила у адамів пальчик Бровка, - підтримав Васюню боягуз Ін Яз.

- І а адина ерез 15 вилин охла. Отруїлася алкоголем, яким напомповане тіло овка, - домалював сказане Василь.

- Не для нашої мільйон утроби, він нас жалом жадоби вгробить. Гроші - мерзота мерзот! Геть від грошей! - Ін Яз.

- Спершу слід випити, добути гумаки, щоб зміїна отрута не чіпалася, а тоді ганятись за мільйоном, - в струмінь долив Семко, якого ошелешила інформація про напад гада на теліпон Бровка. - Знайдемо мільйон, а загубимо два. То все так. Ось я був знайшов 10 копійок, а відтак загубив сто рублів. Я був знайшов жінку з копійками, а після цього втратив квартиру...

- Даю кожному, якщо віднайдемо капітал, по чвертці мільйона! Куплю БМВ і буду вас возив на прощі. Ви ж не тупі стовісімдесятиградусні кути! Біля нашої резиденції, коли віднайдемо мільйон, побудую капличку, - заохочував братчиків Вор. Та намарне. Гади виявились сильнішими за мільйон.

Подались бомжичі на роздобутки спиртного, яке, до речі, теж з розряду того плазуючого гадства, тільки укуси його солодкі, однак призводять до того ж, що й укуси гадюшні.



(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS