Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

Мікрофауна розбушувалась

Після чергового розігріву душ, зеленюхи переввімкнулися на іншу хвилю. Гостро відчували на собі не присутність грошей, а мільйона непроханих вошей.

Проблему, як не дивно, порушив кир, який встиг набратися того добра, і шкробаючи то груди, то голову, приказував: "Воші - не гроші, їх треба позбутись".

Нагородив братство дошкульним пережитком минулого Соловей. Він із дрібнокаліберними звірятами на коротку ногу, оскільки ставився до усієї фауни гуманно, а мився тільки під дощем. Через цих кровосісів (за колишнім премєр-міністром Азіровим), Ін Яз покинув респектабельну спальню у заміському шикарному двоповерховому особняку з дубовими сходами. Мешкав він у газди-одинака майже рік. Мантлюк узяв бомжа в комірне після того, як послизнувшись і впавши на мрії свого життя - крутих дубових сходах, - вбилася дружина Зіня. Перед завошивленим Язом Мантлюк поставив питання руба: або він позбувається вошивості, або забирається к бісовій ненці, оскільки дубові сходи і воші несумісні. Соловей вибрав бісову матір. Не міг собі дозволити нищити шалапутиків, сотворених Богом, а заодно боявся повторити подвиг Зіньки: вже двічі летів вниз з тих слизьких вбивць-сходів.

- Безхатьки - це чи не останній притулок споконвічних друзів людства, яким уже поза 44 мільйони років, - хвалився знаннями захисник фауни. - Вошеньки лоскотали іще динозаврів, вони були у якогось древнього народу святими. У тій країні претенденти на проводиря народу бороди свої клали в ряд на столі, запускали вошу і в яку бороду комашка заходила, її власник ставав на чолі царства. Божих комашок варто занести у Червону книгу ще й тому, що спричинилися до впровадження жіночого одягу з шовку, на якому вони ковзались і не добирались до смачних місць красунь. Вошкам тепер ніде пришвартуватися. А вони ж створені для певної місії. До того ж це - вкраїнські вошеньки. Будьмо мудрими.

- Але відки? Ну відки? - допитувався і Семко, якому, як фотоплівці, не рекомендувалося роздягатись при світлі.

- З борідки! Чуєш, то їх споконвічний гуртожиток, - відповідав Вор за Яза. - На вошивість пора й політиків перевіряти. Це їх бактеріологічна зброя! Це від них! Не зашкола б і перевірка суспільства на вошивість. Перед світовими катастрофами людство завше впадає у вошивість.

- А пгитеглапгав кгуровогсосів сюхди гхто? - гнусавив Василь, який впадав у глибоку тверезість і від того погіршилась дикція. Коли вимовляв у такому стані «нехай», то виходило всім відоме погане слово.

- Хто? Кінь у пальто. Та ж у вас набрався, коли пив з вами на брудершафт. Я недавно сповідав людей на Божій горі. То хіба до завошивленого брати і сестри, особливо сестри! будуть ставати в чергу, аби висповідатися? До того ж один казав: "Панотче, відпустіть мені гріхи, я задурно не хочу..." За один гріх брав три гривні. Одному ригоналу віпустив гріхи і виписав йому о цім справку, то його, уже безгрішного агнця, вибрали сільським головою.



(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS