Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

Потрошитель моргу

Голі ангелюси, залиті сонцем і алкоголем й далі просихали, аж поки не задрімали. Розбудив їх зголоднілий дятел, що строчив кулеметом одної і тої самої, вихоплюючи з стовбура дупластої вільхи жирну закуску.

За голими братами із засідки спостерігав одновусий елджіст (прізвисько бомжа, що живе у пакеті холодильника марки LG), С. Бровко. Бомжа, що за сумісництвом працював і крадієм, напередодні виключили з бомжкоша за аморальну поведінку, бо навчив Перегара обсикати злих «наполеонів» і морг обчистив. Не небіжчиків поцупив, виніс звідти найційнніший експонат: стіл з нержавійки, на котрому розтинають «такіє тєла!».

Бровка як старого друга кримінальних органів мінти впіймали і на два тижні замкнули, заставили чистити річку Грязнульку від повеневих завалів. Але арештант так жагуче пахнув, що усі кабінети відділення міліції заразив бомжгазами. Мінти не витримали тих духмянощів і випустили «газовика» на волю дочасно. Бровко був переконаний, що його витурили через те, що начальникові кутузки не дав хабаря. Хотів на мінтів за порушення закону написати прокуророві протест, але не мав чим.

Опісля присягав побратимам, що ця крадіж спонтанна, що він ішов до моргу на побачення з санітаркою Гутморген пограти у карти. Її не застав, то, аби не повертатися голіруч, прихопив, як дозу «заспокійливого», нержавійку. Потягнув її ще й тому, що на вікнах пристанища нумерованих холоднокрівців побачив грати, то, аби довести, що фахівцю грати не завада.

До речі, Бровко встиг побувати і пацієнтом цього відділеня по Різдві. Його, приласканого благодійниками, притарабанили в трупорізку усмерть п'яного, закостенілого. Елджіст уже мав на зап'ясті номерок "неізвесний", за яким мали відправити його на банти небесні. Повернула Бровка світові трупооператор Гутморген, котра його впізнала, відтерла-відпоїла спиртом, випустила на волю, як колишнього колегу.

Їй би ордена дати не тільки за це, адже за свій довгий вік, проведений у "мерлушці", не одного задубілого повернула до життя. Безстрашна чукчиня з мертвими і в карти грала. Звідси, очевидь, і пішло гуляти оте: "Йой, труп ворушиться", на що відповіла: "Я думала, головний лікар іде". На прикрість, Гутморгениху, як казав Той, недавно звільнили. І тільки за те, що мертвого пацієнта вхопила за достоїнство, і сказала: «Оце так був мужик».

Бровка - порушника закону божого "Не кради" - покарали, позаяк це могло обернутися криміналом для володарів звалищ. На пропозицію Василя, який читав "Історію русів", Бровку, за козацьким звичаєм, відпанахали лівого вуса. І поки він не набере довготи правого, доти його в товариство не навертати.

Хірург був зворушений підслуханою розповіддю про мільйон, Семковим «фрегатом», як і тим, що «він не слабує на хворобу поткіна. Бо якби слабував, то би не кудкудакав в кущах, а в перинах з красавицями». Він дійшов висновку о тім, що Семко надто харизматичний, та вся біда в тому, що його харизма захована в трусах.

Бровко, як і Василь, бачучи, що в декого замість стрижня тільки паличка Коха, аби задушити в собі етично-моральні припадки заздрості, зацікавився стихійними звалищами, де міг нудьгувати мільйон. Хоча інколи мільйон в сто разів легше вкрасти, ніж знайти.

Деструктивний Славчик також бачив як одноплемінці у муравлище запорпували одежу. Аби поквитатись з нечемами, як тільки вони відійшли, витягнув лахи з купини, вкинув у багно, ковінькою позанурював, а тоді накивав заталяпаними пятами.

Отак нежданно, негаданано вігвамівці опинились у становищі жителів Едему. Вийняли з мурашникового терикона тільки залишки майки-алкоголічки Яза. Решту шмаття, виходило, мурахи зжерли.

- Які мурашки? ви шо, зовсім, зовсім? - говорив Вор, обтрушуючись од бурштинових нападників. - Вкрав якийсь секонд-хенд. Спер мого костюма - мого вірного помічника. Єдину мою втіху - мобілку - мурахи з'їли?

- Та ну!!! Кому те дрантя вошиве треба? - обурювався Семко, копирсаючись якоюсь розкарякою в кублищі.

Та марно розгортали купину. Окрім бризків мурашиної кислоти, укусів мурах нічого не здобули.

Соловей, натягнувши на себе недоїдки майки, виглядав не на представника пернатих, а стародавніх інків-майя чи воїна древніх китайців, тільки не на людину, що закінчила факультет іноземних мов. Він защебетав:

- Мусимо миритись, братове! Хоча ми убогі матеріально, зате сильні духом. В Біблії записано: блаженні бородаті, бо вірують в краще майбутнє. За нами - Царство небесне. Загорнім муравлисько, бо як дізнаються екологи, то нас заштрафують і виженуть з зеленого раю! Ваше кир Вор, а що ви скажете?

- Я не Ціцерон! Треба здобувати одежу! І робити оргвисновки.


(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS