Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

«555» - супер, гіпер, пупер!

Щойно день розплющив зелені очі, покусані комарами таборовики зайнялися не штурмом мільйона, а одягом. Василь віддав Ворові свої генеральські штани, то він ними прикрив нижню половину підтоптаного тіла, а Семко на "відстійнику мод" підібрав футболку №13 і теж подарував колезі, аби не ганьбився.

Захмелившись і закусивши печеною картоплею, яку називали білим шоколадом, табір "Чотири танкісти і пес" виходив на полювання!

Останнім вирушив Вор. Перед тим він як автор ідеї, модератор операції "Паровоз", отримав від продажу свою пайку.

Біля відділення "Райфайзенбанку", аби набратися натхнення, він, присів під стінку, оздоблену фальшивим мармуром, вишпортав із пояса зашурканий жовтий папірець, завбільшки сірникової коробки, розправив його і вголос прочитав написане на ньому хисткими прописними літерами слово «ДІДУСЬ». З сумних очей капнуло кілька сліз пяного розливу, які він притьмом витер. Папірець знову запхав туди, звідки витяг. З сусідньої клітини паска витиснув крихтинку золота - виручку від продажу паровоза.

Золото продав у ломбарді, де найдорожчою річчю, як на нього, була жінка, всі пальці якої були окуті в коштовні персні, шия - в золотих ланцах капіталізму, котрі звисали аж до пупа.

Звідси, затуливши чорною латкою око, поклявзав до універсаму "555". Перед його малістю розїхалися вхідні автоматичні скляні двері універсаму. Це Вора здивувавало і скрутило в мізках дулю умовиводу: єдині двері, що відкриваються перед волоцюгами...

Найперше наш купувайло затримався у відділі «Парфуми», щоб на халяву пройнятися духом сучасності. Тут стояли такі запашищі, що хоч костюм хімзахисту одягай. З цією ж метою сюди залетіли дві юначки і, ніби вибираючи флакончик з «легким ароматом», набухали на себе з пляшечок пахощів та й поцокотіли.

Під час перебування у парфуммряках Вор просочився Парижем, то мандрував «Супергіперпупером» впевненіше.

- Ішла Божа Мати долиною, підпиралася українською тростиною... Купіть собі, пане, підпирачку! Дешеву, як борщ без мяса! - накинувся на Вора знудьгований лантушок кісточок жіночого роду в окулярах. - Вам пасуватиме! Будете мати чим і від псів обганятись. Ви, виджу, не маєте ока, і ходите, якби позиченими ногами.

- Мене трахнули в око, коли крали машину. Вдруге вчуся ходити.

- Ліпше пізно, ніж на світого ніколи! - продавщиня вихопила з костурового узлісся палицю. - Цей коштур з україномовними візерунками. Лише піісіть і девідисіть девіть копійок, пане, га?

Покупець вагався. Продавщиня наступала, переконуючи:

- Ви шо пірат? Одноокий Джо? Ви шо не українець, не патріот?

«А на хріновий листочок мені ця палиця? - запитував себе Вор, придбавши таки націоналкостура. - Це ж зайві калорії тратити, щоб його двигати».

Універсам тріщав від галантерейно-біжутерної мішури легонької промисловості і заспаних двігатєлів торгівлі - продавалок. Його третина була забарикадована протитанковими меблями, на яких човгалися етикетки і мухи. То були сучасні мухи, бо вони не дзижчали, а бжинили. Це так, як і колишня голота нині - гопота, відбір - кастинг, гра - шоу, розповідь - нарація, тьолка, уродка, оргазматка, кінчілка, курвілка - дівка, чудово - кльово. На що тільки не зважишся, щоб в струю, тіпа, сучасності вписатись!

Вору впав у око стіл мало що менший від палуби авіаносця, за 3999 грн. Він в молодості любив столи, бо вважав, що чим просторніший стіл, тим більший за ним начальник. У нього, коли директорував, були й велицюзні столи, але щоб отакий острів Мадагаскар! На цьому вистарчило б місця і на папки, і на папери, і на пальми, і на канцелярські приндиси, є де приймати жінок. Він би собі купив такий стіл, але де його прилаштувати?

На одному з ліжок, мало що вужчим за Дніпро, вартістю 4999 грн. - «Ліжко бог на дві пари дзвінких ног» - валялася запацькана румянами продавщиня Марія Піріфірія - найзвабливіша з меблів. Як на Вора - секс-граната, що трошки не дотягувала до секс-бомби. Тому заходили сюди й безгривеники, аби прицінитися до «сексуальної меблі», особливо до її задушевної серцеподібної, запресованої в чорну спідничку потішниці.

«От би мені таке ліжко, таку запацьканку майську ніч на білій постелі або на палубі стола, і 199,9 тонн неспокою...» - зітхнувши, прикинув Вор, оцінюючи присипальницю, якій теж, напевно, було 19 р., 9 міс., 9 днів.

- Наші меблі найміцніші і наймякші: хребет зломиш - не поломиш! - інформувала покупців чепурна Піріфірія, насилюючи на уста торт-усмішку для чергового заходилька. - Ліжка не вульгарні - не рипучі, зате злолюблючі. Гарантія 29 років і 9 місяців при вазі партнерів 299, 9 киги. Їх вистарчить і вашим правнукам!

У товарних нетрях, де рекламували навіть туалетний нождачний папір "крафт", "згубну" пасту, «дизельдоранти», жіночі капелюші завбільшки парасолей і парасольки завбільшки капелюшків. У відділі «Одежа для активних ночей» - гумове чоловіче взуття, ну, так сказать, шкарпетки для нижніх центральних кінцівок, виділявся екзотичний асортимент трусів: сімейні, пентагони, понтони, з пенюаром, з фільтром, з сюрпризом, спецефектами, протипіхотні, з фіговим листочком, камуфляжем... На сімейні трусища Вор навіть не дивився, вважаючи, що носити їх не має права, бо не має сімї. Придбав собі «нєпромокаємо-нєпроніцаємі балаклави» за 29 грн. 99 коп., ібо ісповідував максиму: на людині все повинно бути прекрасне, і в першу чергу - труси. Всередині людини воно, прекрасне, може бути й нікудишнім, його й з декількох разів не розгледиш. А лучиться автоаварія, приміром, і ти увесь - увімкнутий монітор. Так шо, женщини, виходячи із дому, будьте зворушливі, не одягайте білих трусів на довгий рукав! Отож бо: труси, труси! Півцарства за труси!

Бракувало в універсамі хіба що кришок для закатки істерій, та чоловічих костюмів. Костюмів - зрозуміло: нині порядні чоловіки в костюмах - дивинка, а ті, котрі в костюмах бренду «заібаца», купують їх у Франції. Народ цілковито європизнувся - перейшов на імпортний одяг - отоварювався в "Секонд-хенді", де не тільки шмотки, взуття продавали на вагу, але й мудрість - книжки. Наприклад, кілограм французької лірики Верлена коштував 9 грн 99 коп. Тільки у відділі фауни пропонували капелюшки з рюшками, нічнушки, комбінезони, чобітки тощо для хом'ячків, собак, мишок, риб, папуг. На політиків, щоб не кусались, міг би тут купити хіба «намордники для некастрованих псів».

З купища товарів, де у розцяцьканих банках, пакетах - фірмові чаї і кави, сподобався вігвамичу плакат: "Кава має бути чорна, як ніч, гаряча, як кохання, солодка, як гріх, міцна, як дружба".



(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS