Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

Пятихвилинка на вимогу

Розгублені керівники не знали, як бути. У їх керівничому житті такого не траплялося, щоб з-перед носа урядовців яму вкрали. І в інститутах не вчили, навіть у академії державного управління при Президентові України, і в інструкціях, методичках такого параграфа не проглядається, і дажи у рішеннях Ради безпеки ООН нема сценарію про те, як діяти в таких екстремаліях, і в Інтренеті навіть такого не віднайдеш.

Радилися з родиною.

Тим часом оркестр, не зважаючи на підвивання собак, виконував "Мрії" Роберта Шумана, а відтак "Marche funebre" Фредерика Шопена, реквієм Огінського. Поспивані на чужім горі мужчини в білих сорочках, під чорний метелик, у половини з яких була слаба печінка, а в другої половини слаба підшлункова залоза, грали найсумніше з класики, як наче для себе. Та це й зрозуміло, адже більшість з них замість того, щоб садити картоплю, роками садили печінку, серце, підшлункову…

Святу "останнього дзвоника" отця Ніцанщини було нанесено удар в спину. Розігрувалась трагедія в стилі Шекспіра: привиди появилися... В.І. Шмурдячок, безперервно смикаючи себе за кантову, посічену сивим пилом керівну борідку, спершу почервонів, опісля, відійшовши, позеленів, а відтак пофіолетів, і знов його лице, шия зробилися пурпуровими. Всі, хто зазирав Шмурдячкові у керівні палаючі очі, перелякалися, чи "не вібошить" (слово паразит Шмурдячка) і його серцевий атак", чи й він не повторить подвиг Б.В.І - дочасно звільнить ще одне чарівне крісло для спраглих.

"Їй бо, шить" не знав рульовий району як розрулити обстановку, аби уникнути скандалу. Це ж годі такого придумати найбільшому Жуль Верну! Це ж сволота підлаштувала! Напевно, Мікі Кінь, бо він теж претендує на місце покійного. Шмурдячок думав уже про те, як доповідатиме главарю ОДА О. Д. Перешиваному. Чи це надзвичайна подія, чи пригода, чи... І проти кого порушувати кримінальну справу, кого з підлеглих за таке позбавити премії, кого з крісла штуркнути. Невідомо як ця драматична композиція буде сприйнята вищестоящими, а в нього догана з останнім попередженням, до пенсії держслужбовця метр з хвостиком. Захистку у ВР нема, кум уже не депутат!

Неймовірно хотілось дзеленькнути Перешиваному, але боявся, що голова ОДА накаже йому лягати в яму, якщо не уміє керувати. Та зважився. Відійшов від натовпу. Поправив ідейну краватку, ввімкнув мобілку.

- Що вкрали? Маму? Яму? Яку, курвамаць, яму?!! Що, вже надрінкався зранку? - підкрутив звук Олексій Дмитрович, бо мобіла дзуменіла, наче куль наїлася. - Знов есбеуу підслуховує. Я вас, курвамаць, підслухаю! Я вам крашанки повідриваю!

- Ну... ми, Олексій Дмитрович... хоронимо Бамбулу Василя Івановича, я ж вам доповідав ...голова райради сконав, - затягало крижинкою горло страхополоху Шмурдячку.

- Ще один допився! Це той, що співав: а Бамбула їхала, а Бамбула йшла?

- Приїхали на цвинтар, а ями нема. Народ в депресії.

- Ти, курвамаць, з якої смереки впав? То що я буду їхати за сто кілометрів тобі яму копати? Всю клепку в голові пропив, чи шо? Я тобі таки яму, курвамаць, спечу! Глибоку яму, в яку ти, диржьивнику, загримиш на всю оставшуюся. Ти мене зрозумів? Ти ж, калабанщику, посадив область в калюжу, інвенстиційний клімат довів до інвестиційного клімаксу, борги по зарплаті зросли на два мільйони, дороги довів до напрямків, район протікає... і ти... і в тебе ще на додачу яму вкрали. І ти ще смієш дзвонити? Совість у тебе, Шмур, є? Привикай, курва маць, щодень мити ноги, бо будеш ходити по землі, не по килимах. Ти зрозумів?

- Зрозумів, Олексій Дмитрович, - гріб під себе ногами Шмур.

- Давай! Поткидай. - І Перешиваний вимкнув мобло.

- Що давай? Шо поткидай? - бурмотів Шмурдячок, дивлячись на екран вишневого апарата, що згасав. - Наплодили хер знає яких Мільйоничів, країну розікрали, а я, курвамаць, - давай! Я ж без проблем робив начальником очисних споруд... На фігнюху мені ваш давай, не то щоб! В мене коло очисних була сауна, офігенна шашлична, русалки дупаті водилися, в кишенці бакси ібошились і нічо!..

Зібравши керівниче ядро, Шмурдячок, не відходячи далеко від ями, провів бліц-нараду, щоб не брати на себе відповідальності за інцидент.

- Якщо ви, любі друзі, до суботи не погасите борги по зарплаті, то будете самі собі ями копати! Я вам ніс закапаю! І дорогу...

"Якщо центральну магістраль відремонтуємо, то й відразу приїде в район п. Перешиваний, - вюнилося у голові Шмура, але не сказалося, - а так не приїде, бо в нього камінці у жовчному міхурі».

Додамо від себе: і коли товче по ямах, камінці з утіхи закупорюють прохід жовчі, то Олексій Дмитрович від приступів корчиться і проклинає всіх голів адміністрацій світу, жре но-шпу, але на операцію не зважується, боїться, що його лікарі заріжуть. За те, що замало виділяє з бюджету коштів на охорону їх здоров'я - зарплату.

Знаючи про хворобу начальника ОДА, голови районних ДА кажуть "Ні!" ремонту шляхів, нема чого «головному краєзнавцю» шастати по області, бензин спалювати, коли пального на Землі на півтора гаплика залишилося.

Радники, беручи до уваги світову кризу, дорожнечу, запропонували ховати покійника у виритій ямі, бо «то й місце сухе, і з сонячної сторони", панахиду скоротити, щоб менше пафосу, а на поминках інцидент "обсмоктати по кісточках", винних у крадіжці ями покарати.

- Нічого особенного, - зробив нарешті висновок віджилий Шмурдячок, поправивши ідейну краватку. - Мало лі що бомжарня вібошить, а ми чухайся за вухом. Вібошився п'яний у яму… Ну і шо тут такого? Всі там будемо! Всьо!!! Загребли!

Тут же він наказав Катерині Другій (секретарці), котра теж ввімкнула свій «ксерокс» - жвакала «орбіт», написати протокол цвинтарної наради, щоб застрахуватись, "мати аліба"!



(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS