Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

Поминальний пікнік, або поминки-веселинки, або свято живота, або ну їх в баню

З «Канарів» «кабінетні щурі», наближені до головного тіла району, пошурхотіли у заміський ресторан "Чорний мочар" (народна назва «Чорний кошмар»), у якому заповідав підняти чарки за упокій власної душі ще живий Василь Іванович, бо у чорній будівлі під чорною черепицею і меблі, і посуд темні, тьмяношкірі офіціантки у чорних блузочках і фартушках, очах, бровах. Казав Той, що в них і там все по-чорному. Він же ж казав, що В.І.Б. мріяв, та не встиг, виписати в ресторан офіціанток негритосок, щоб заключний акорд, як у пісні «Я співаю колір чорний». Клієнтура «Чорного мочара» - переважно яскравотемні особи в чорних костюмах, окулярах, в темних справах замішані. Словом, не ресторан - друга серія похоронного бюро.

В.І.Б. заповідав пиятику у «Мочарі» ще й тому, що це родинний ресторан Бамбулів, зареєстрований, на одного з його позаштатних синів, як знав і те, що поминальний стіл буде оплачено за народні кошти. Щоб і останній акорд як віддяка народу, якому служив.

Відмочували «раба крісла і гроша» у вишуканих напоях, недалеко втеклих від небесної амброзії, лакомих стравах. Красу столів підсилили чорними тортами «Колізей». Граційними кулінарними витворами у формі одного з чудес світу підкреслили те, що й покійник є вічним, як та споруда.

Пили за небіжчика, що аж на мудрих лисинах роса виступала. То було за що! Дехто з нетерпінням чекав цього дня цілих сорок років!

Декотрі дами з приводу поминок-бенкету перса свої осідлали ліфчиками, припасеними на власну смерть! Одна одягла таку сукню, що про неї казали: «сукня-кльош про шо ти пайош?», її подруга - секссукню «обліпон».

Руки пань з озолоченими пальчиками пурхали над столами, зблискуючи діамантами. У вухах поминачок грали дорогоцінні «булижники і булиженята»... Пальчики їх до того обклало коштовними напальчиками, що було змоги їх облизувати: порушувався закон облизування губ, пальців і ліктів як важливий складник насолоди під час основного людського заняття.

Пискотіли, хоч вуха затулюй.

-… Я би не їла, бо я в стопорі худіння, але то така смачнючка!!! Особенно ота червонощока йиба! Цьомга? Кажете? Ну як не їсть? - приховувала словесним блудством пристрасть завжди голодна 120-кілограмова працівниця податкової інспекції Хіросіма (за паспортом Катря Стебельце).

- І не кажи, Катрусік. Я теж маю забагато тіпа тіла, але то смачнюга! - підтримувала сусідку Свєтік-прівєтік, у котрої на дармові страви і напої теж апетит зашкалював.

- Ти дивисі, вкрали яму! Спробуйте, рибу, Ліндусік! А ікра як?

- "Чорна я си чорна", то й по-чорному смачна!

- А чого горілка називається "Абсолютна"?

- Бо вона абсолютно не шкідлива, але б'є по всіх вузлах абсолютно всіх: чорних і білих, кольорових... хо-хи! А «Геннесі», а «Вдова Кліко», "Архангельське", саке - архангельський дегустат.

- Бухло саке, перепрошую, до с...

- О, а я що казала!

- Усе це з колекції Бамбулових хабарів...

- А скуштуйте, Юлю, курку-грилю. Чудо! Моє чудо випило півпляшки і вже злопало дві ляжки! І ще би. Юйфігенний рівень! То не з супермаркету, де смажать "зелені" кури, котрим давно вийшов строк експлуатації.

- Майонез Огінського!

- А то не гріх? На весіллях подають… То весела страва - полонез…

- Суші! Боже, суші! Яка ілюстрація похоронів!

- Бусі заї! СтеrбLядь по-руські!

- А ви їли макідзусі у Магдусі з «Магдональдаса»?

- Я їла кусниками дзуськи з рожевої куськи. Фрикасе!

- А то шо тоже япона ідрона?

- Голубий сир! Рокфор? Чіз-з…

- Апельсини в шпондері!

- Апельсини від Єрусалими!

- О, а я шо казала! Лише в'єтнамських печених псів бракує.

- А Бамбули син де робит?

- У банку.

- У банку робить, шановні, той, що йде здавати аналізи в поліклініку… Запамятайте собі на носі: керує банком!

- Ги-ги-ги…

- Забрьохані пироги, сметаною…

- А дочка де?

- У Києві, у стандартметрології. Начиком.

- Он звідки ізяшний вітер повіває!

- Шпондерована бульба, шальована стейком!

- Які класні замальовки! Все зашпондеровано! Побільше б нам таких шпондерпохор…ги-ги-ги... Лише мальованого вітру бракує..

- Вкусися! Що ти мелеш! Курячі стегенця з медом!

- Шашлик з акули! - оповістила шаленіючим їдофілам офіціантка Корпоратів. - Скуштуйте, бо такого ніде з вогнем не здибаїш. Їж!те.

- Можливо, шашлик зготували з м'яса акули, яку небіжчик позбавив розгульного людожерського життя. Казали, що йому одшматували кусень тої рибини як сувенір, на згадку про подвиг в країні Фараонів.

- Спробуйте, борщу з вишнями. Я такого відколи дьоргаюсь, не сьорбулькала! Еге.

- Ого! Пиріг з айстрами! Пундікі...

-...Фреееш. Пити чи не пити, все ж умреш, - приспівала упівголоса, беручи до рук високий склянк пінистого цитринового напою, Віта Сарака. - А казали, що любов пройшла, зівяли помідори...

- Гучне весілля - не поминки! Просто: поцілуй мене в уста малинові!

- А прикинь, яка хавка у аполлонів київських?

- А мені відригнулося смердючими водоростями, - повідомила Альона Цурис, котра, зробивши з чола міх гармошки, вже дивилася в одну точку. - Пропоную випити за молодят! Гірко! Мии нее будеем пиитии…

- Тцц, чччч, - зацікала її кровавоволоса Омлета, яку прозивали Каклєта. - Ціхо. Та то ж поминки, Альоно, то не свайба, спам'ятайся!

- А мені то всьо в гопі, і много разного, я фігуру соблюдаю.Ніжну часть.

- Видко з утіхи, що Бамбула вдарив копитами, такі загонисті шпандьори!

- Йос! Всякоє диханіє да хвалить Мільйона Ібановича нашого!

...Навіть те, що київський бріон чи бройлер, котрому не подали ложечки, огірком розмішував у горнятку цукор, захопило поминачок. Сміялись, аж в декотрої слина капала з кутиків масних уст. Декотрі й собі брали з тарілки тригранні палички зеленого огірочка, опускали у філіжанки, помішували чорну гущ еспресо, відтак огірок з'їдали, щоб підтримати гроспана з столичного янасередміста.

Пані у сукні «кльош о чьом ти пайош» виглядала після трапези як на сьомому місяці.

- Ти шо вагітна? - оглянувши паню, пані запитала. Пані відповіла:

- Забеременніла-м йно зараз. Від такого стола-красавця хіба не станеш вумен беремен?

- О, а я шо казала! Возрадуйтеся, діти маленькі і баби старенькі!

Пані Катруся до того накуштувалася делікатесів, що зронила голову у коритце з холодцем. Свєтік-прівєтік сюрчала:

- Вставай, Кутрусік, бо станеш ваканцією. Голову простудиш.

Але пяна в холодець гультяйка не реагувала. Тоді Свєтік витягла налаковану руду голову Катрусіка з драглючки і підставила замість неї миску з тропічним «майонезом Огінського».

- Всякоє диханіє да хвалить майонез Огінського...



(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS