Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

Аванс на мощі. Господипомило

Після фальстарту на Луки Небесні ослаблий Вор деякий час вилежувався. До нього знову періодично загощували привиди: дідусь в чорних ризах і прапрапрадід кат в червонім каптурі. Про останнього він знав мало. Але знав, що, він, аби спокутувати гріхи свого діда, навчався у духовній семінарії, а по його стопах уже й батько пішов, якого вбили енкаведисти. Та, здається, їх молитви не присмирили душі великого грішника, котра й досі товчеться, не дає спокою і прапраправнуку.

Якогось дня, коли йому плегшало, він звернувся до Васильця, згадавши про цісарський корінь Семка:

- Ти, Філітонику, статтю написав би про Семка у який тиражний «Плейбой". Пропадає ж цісарьонок і ми коло нього. Якщо донести до вух громадськості про Зеро як єдиного в Україні нащадка Габсбургів, про те, як він щурів і воробців їв, та ви що! Васильку, сотвори... Через кілька днів про нього знатиме планета. І мені Бог дасть здоров'я, і я витягну вас з орбіталища малокрівя. Чи відомо вам, що, приміром, купа нащадків Пушкіна чудово живе за рахунок свого пейсатого предка?

Хотів Вор попросити друзів, щоб, коли відійде, поховали його за плінтусом, та відмовився, згадавши, що в них і плінтуса немає.

Знаючи, що у Вора наскоки маячні, братчики не прислухались до його теревенів, а подибулькали на Хермаш видобувати з плит арматуру.

Вор, аби розвіятись, почовгав начебто на полювання їжі, а насправді на пошуки облачення і купейного місця для свого тіла. Попри латку цвинтаря, вишитого хрестиками, через пустирі піль, відтак залізничною колією, яку у свій час теж хотів сплавити на брухт, долимбав до церкви, де за совєтів був склад цукру зі склом. Тут, у підсобці, він познайомився з паламарем Господипомило: колишнім дяком, що раніше дякував у церкві с. Жовтувате, де жив Семко. Він був надто говіркий.

- Я ще за тисячу гривень нічним сторожем храму. Ади, люди сплять, а я працюю, - придивляючись до знайомої бороди, сказав сторож.

- Спите у намоленому місці цілі ночі, і за що вам платять?

- Як за що? За неудобства. То ж не дома у ліжку, нагрітім жінкою. Миші мені збиралися вуха і ще щось відгризти. Ви чули поговірку: голодні, ако церковні миші. І ось, коли я перший раз спав у церкві мені приснилося, що ангел мені шепче у вухо: «За вами скучає рай». У сні рукою хотів погладити післанця Божого, а натрапив на хвостик і пробудивсь зі страху, бо подумав, що то сатана мене сплавляє у пекло. А то голодна мишка повісилася. То я відтоді, аби миші не мали до церкви претензій, взявся їх підгодовувати і відловлювати... Мені, ади, везе. Колись - люди плачуть, а я співаю, тепер люди сплять, а я мишей лапаю. Мишей розплодилося, що жінки бояться йти до церкви. Вже в пазухи залітають. Я завів собі чорного кота БМВ, аби трохи ганяв тих мишей. Раз забув забрати кота додому, парохіянин його увидів на хорах, пустив буйду: у церкві під керівництвом Кагора диявол промишляє. Церковна двадцятка звинувачує мене у тім, що я у церкві розвів комунізм, і маю піти. І отак усе. Ади, моє прізвище Кагор, а я вина не переношу.

- Ви мені скажіть, пане файний Кагор, а що можна з церкви потягнути? То ж не гуртовня, не залізниця, навіть не вузькоколійка...

- Пильную, аби злодії не покрали святих. Нині якась пошесть чи мода облапошувати церкви. Світ, як і дві тисячі літ тому, лежить у злі. Ось з церкви Цариці святого Розарію жодного святого не вкрали, лише гроші. Але наш священик у церкві гроші не тримає, а в банку. Злодюги осьо розбили бібліотеку. Замість того, щоб красти, підкинули сто книжок і втікли. Дивні сучасні злодії, ньи? Мудрі, як швабра.

Кагор погодився продати прибульцю потерте, заляпане воском облачення, а за за виручені гроші накупити церковним мишам їди. Ади за сто гривень, бо "засцяні спортивні штани на базарі більше коштують". Лише попросив парохіянина запакувати покупку, як в Європі, аби хтось собі не подумав, що він торгує церковними мишами... йой, майном.

Покупець взявся примірювати облачення, аби не затісне і не замітало низом порохи. Запхав руки у глибокі кишені сутани. Як на нього шите!

- А вам не треба святих мощей? Я відбираю замовлення, щоб з Назарету привезти оптом, то буде дешевше, - ввімкнув дурня покупець. Можливо, кишені надихнули, бо якщо власника сутани забезпечили трилітровими кишенями, то не для ношення вітру. - «Мощний" бізнес - шалено прибутковий. На околиці Ніца вже спорудили приватну церкву. Між іншим, за гроші від продажу спиртного. Туди молитися ходять поки що звірята. Але священик подався у Вифлеєм за мощами… Найвища пора виробляти мощі у власній державі, і ними забезпечити не лише рідні церкви, але й імпортувати їх в країни Латамерики. А коли вони відповідатимуть євростандартам, то й в ЄС.

- То не до мене. Я замалий до мощностей. То до декана треба,- витріщив на покупця сиві очища Господипомило, бо після почутого був переконаний, що перед ним глуздопендутий. Або злодій. Бо кому треба облачення? Бо хто торгує останками святих? - Нате вам ваші гроші, віддайте облачення, - відчувши запах халепя, сказав церковник.

- А чого? Ми ж домовились... Ладно. Гроші я заберу як аванс на мощі. А тоді, коли привезу їх, заплатите решту. Вам чиї мощі: генеральних апостолів Петра, Павла? Тепер модні мощі ап. Андрія Первозванного. Замовляйте! А ви часом не знаєте хто продає церкву або хотя б капличку?

Дяк прокліпував пришелепуватого гостя і почуте. Не прокліпувалось! Тоді всунув у руку бізнесмена від мощів гривні і заканючив:

- Віддайте реверендо! Йдіть собі! І нікому про сіє не... Мене Вічна книга і псалтир годує, бо я читаю ще на смертинах. Мені доста! Мене виженуть з роботи. А я хочу купити зятеві бусик «Скубі Ду». Я вже й без того у восьмій церкві служу. А ви, брате, просіть у Бога здоровя: подай, Господи!.

Вор заховав гроші у новопридбану кишеню і сказав:

- Гаразди! З вас ще сто грив і я вам привезу кульок вказівних пальців трьох святих, кільо цвяхів, якими прибивали до стовпа Спасителя, бідон води, якою Пілат обмивав руки... Вас «сіє» влаштує? Он у Бориславі в храмі святої Анни найбільша колекція мощів в Україні - 357. Туди приїжджають люди з усіх усюд. Святі всіх зцілюють. Незалежно від того, до якої конфесії належать. Від мощей св. Домініка, наприклад, 14 жінок завагітніло...

Кагора від цієї інформації пересмикнуло і він задріботів сходженими ногами від «тихопомішаного» торгаша мощами. Ганебно втік у свою нірку-каптьорку, що була колись незграбною сповідальницею, і замкнувся.

- Господи помило, сохрани благоліпіє дому твоєго. І не остави нас уповающих на Тя... Я викличу міліцію. Чмухай відси! - долинало до вух Вора, що чапчалапав до церковної брами. - І де я цього з шатом в голові, видів? Кагорчику, це ж бомж-рейдер, що був захопив яму Васі Ібановича!



(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS