Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

Прийшов Бай, приніс купу яй

Вечір уже розстеляв грибні тумани, коли бомжсиндеріону явився захріновучений Вор. Він притепорив кошик курячих яєць, пляшку самогону і зо три кілограми "з незбираного молока" сира, пояснивши їх походження...

- Як попотрошили людські гнізда ви, то нам не треба, - заявив Ін Яз, ковтнувши слину. - Украдене не загріє. Он Покотило наївся крадених грушок і вже стояв одною ногою на березі мороку. Яйця не далеко втікли від грушок. Безбожник Бровко на Великдень украв кошик свячених яєць, зїв і дістав був скрут черева, хоть скільки в нього того черева, смішне.

- Дають бабі рибки, баба стає дибки! Я яйця приніс до каплички, панове, а богомаза Іванка вже не було, - ознайомивши друзів з прецедентом, заявив Вор, що ледве тримався купи. - Не засмерджуватися ж добру. Так що, їдуни… Чи ви лише пр…дуни? То моя частка яєць, за роботу. Я ще піду і дозбираю яєчок для каплиці. У Капцях - море яєчне грає. Один газда казав, що яйцями гондураських горобців годує, бо нікуди дівати. Сиром чубатеньких напихає. То вони несуть сирні яйця. Пригощайтеся! Я знаю, що божі кіндери голодні. Ну! Може, я й каплицю там куплю собі, щоб ви мене у ній поховали. Як буду бездиханний, аби-сте дзеркала позавішували простирадлами. Семку, допоможи залізти на ліжко.

Василь, після сказаного, покрутив правою рукою коло скроні: «пянчузі зацайгеровує». Але теж допоміг йому закинутися на лежак. "Голодний кіндер" Нахтігаль тричі сплюнув, тричі перехрестився і виговорив закляття:

- Собака йому птиця, вовк йому лисиця, гроші для нього мід, вогонь для нього лід. Най мозок йому розум переверне: геть з нього злодія супостата, а його яйця, щоб порятували нашого брата. Амінь. А теперка можна...

Яйцеїди таки дякували колезі за великодню їжу. Перегар чи на знак вдячності, чи просто так, час від часу гарчав, жалібно підскавулював, дивлячись то на лежак Вора, то на вершечок дуба. Ін Яз пригостив собаку яйцем, посварив і прогнав.Чотирилапий соліст, відійшовши кілька метрів, виконував якусь собачу арію з смертельної опери.

Після хреновухи фантоми тривожили Вора з самого ранку: обступали стійбище, диявольським ричанням викликали у голові шуми, ставали на перешкоді втілення ще одного проекту. Він хотів зняти із постамента фетиш і героя соціалізму - трактор ХТЗ, що пройшов 100 тис. км без капремонту, котрого увіковічнили селяни Пупа Світу. Учора йому той стальний кінь муляв очі і не давав спокою.

Від галюцинацій Вор ховася у вігвамі. Сидів на лежаку, натягнувши на голову закіптюженого казанка, у якому Зеро варив із сухих "мухофруктів" узвар. Уже не дослуховувався й до заклику перепела, що настирливо закликав: "пить-пайдьом, пить-пайдьом", до стрекотання сороки, що сповіщала про те, що будуть гості, бурмотав молитву.

Коли день вдягнув чорну сорочину ночі, до Вора таки навідалися гості з преісподні: червоноокий прапрапрадід у одязі ката з золотими погонами на плечах, де замість зірочок, блищали сокира і молот, а з ним, тримаючись за волосату руку, у білій блискучій сукні з червонною трояндою при декольте, у пишному українському вінку - Карга. Непритомніючи, побачив, що на нього падає вогнетривкий сейф, з пащеги якого сипалися доляри...

На цей раз Вор не придурювався, бо закоченів остаточно і як не будили його братчики, не подавав жодних ознак життя. На воскових латках обличчя патріарха, під бананом носа застигла остання зверхня посмішка-гримаса «світ мене ловив...».

- Ади, аки заглохнув! Ади, ашкірився, ади, як ес на істку! - заадикав Асиль. - Ади, задер ороду! Аби іректор знов не завівся! Я не уду трагати багнами усіляких ціп-персон. ін ас, легіники, ади, обдурює. Ади, ругі охорони - як друге весілля…

- Васильку, не грубіянь! Як так казати: задер бороду? Фе! - зауважив Яз, завершивши молитву. - Таке горе, а ти… Спочивай з миром, любий друже. Хай тобі втвориться царство Всесвіту.

- Бомжі не вмирають, ільки й того, що ороди адирають, - зловтішався Василь. - Всі озадираєм. ише не всі гамузом...

- Він тепер ліпше виглядає, як живий, - дивлячись на товариша, на застиглі на чолі зморшки, сказав невпопад посірілий, мовчкуватий Семко, в очах якого згасав алкогольний блиск. - Йому смерть пасує.

- Що ти хочеш, Ор уже два ні градусів не ав у писку, - прокоментував уїдливий Василь.- А наївся яєць, істав скрут ишок. ідбомжарився!

- Файний чоловік був: чемний і кмітливий. Мав бути прем'єром в уряді Дрюші. Царство йому небесне. Звільняв землю від залізяччя. Треба би дати знати всій нашій родині, і Дрюші. Вони колись з Дрюшею душа в душу, як шкарпетка з черевиком, - занепокоївся Семко. - Хоч би був показав правильні координати, де той мільйон запропастився!

- ін ам ільйон дуль всучив, - Василь. - А вами розчохлили вуха.

Більшістю голосів вирішили не віддавати ближнього землі, хай влежиться, дійде, може, знову передумає.



(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS