Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

Семко - автор дебіліади

Вилетівши з РУХу, Семко тут же залетів у партію колишнього друга, приймальника шкур із заготконтори - Дрюші Хамалуйського - Селянську, котрій вкрай були потрібні патріоти. Вона теж всіляко підлабузнювалася до народу, інтенсивно експлуатуючи заклик «Набридло годувати морду панську? Вступай у партію Селянську!», протирала народові окуляри, аби міг відрізнити зло від бабла.

Спрацювала популярність Семка, яка на той час вже вивітрювалась з перегарами, однак на запасного заступника Дрюші він придавався. Тим паче, ця партія-ліворучка не користувалася в Галичині попитом, в неї зливали ідейно твердих, як масло на сонці, парткочівників.

«Селяни» відмовлялися від традиційних методів діяльності, боролися із залишками горбачовської тверезості, яка зруйнувала ресторани і громадські харчові заклади, вино-горілчане виробництво. Підживлюваний аматорами с. г., партосередок міг собі на перших порах дозволити засідати не за голим столом, а за накритим білою скатертиною, що вгинався від дармових плодів, спиртного. «Червоні поміщики» - засновники партії - діяли за формулою: алкоголь генератор і двигун ідей, безкомпромісний борець за праве діло, збудник патріотизму. Відомий укрписьменник Сергій П., що стояв біля керма Селянської партії, виходив з того, що у минулу війну воякам перед наступом видавали по чарці спирту, алкоголь убивав в них страх, відкривав брами геройства.

- Я йду, - сказав Семко після третьої чарки, потрапивши за ароматний стіл виконкому, - але при тій умові, що в нашій партії не буде мармиз з подвійними підборіддями, породистими щоками, черевами, шиями. Пузачня - вчорашня епоха. Я бачив «сальцесонів» у Львові, Тернополі на трибунах. «Жирні коти», скажу вам, не лізуть в жодні партійні ворота.

- Що ти маєш на увазі? - нашорошував вушища, з яких би зліпив дві порції вареників, голова райорганізації Хамалуйський, зробивши перерву в заковтуванні курки-гриль.

- Товстопузість прокляту! - чвиркнув Семко, старанно розправляючись з ніжним лопухатим товчеником зі свинного мяса, що танув у роті. - Я пропоную в партію приймати не грубших в поясі як метр десять, хребет прямий, голос чіткий, щоб двоповерховими підборіддями, підчеревними «соцнакопиченнями» не ганьбили святе діло. За такими народ не піде! Народ борше піде за анорексами, бо у народу вічна анорексія, - почав оперувати мудючо мудрючими термінами начитаний новачок, котрий востаннє тільки й тим займався, що або пив, або читав.

- Цікава ідея, - світились уже підмальовані алкоголем очі у начальника райпарторганізації. - А жінок - за формулою 90х60х90, не товстіших, ньи? Щоб партія відповідала стандартам модельок і запитів культурного суспільства, була фігуровою, ньи? За ці параметри варто випити!

- Я не сміюсь,- шмарив з тарілки якусь серйозну волохату страву Семко, що йому підклала улеслива членкиня Зоя Пилипівна, котра одним вухом чула, що Семко - цісарський байстрюк.

- І я ньи. Це справді буде партія нового типу, про яку мріяв Ленін. Партія фігурових тощіїв, чахликів, гостроребриків привабить обезжирений народ. Ми негайно почнемо люстрацію животів, підборідь, ший, виправляння хребтів. В кого, перепрошую, пузо поза метр товщини - ганьба і геть!

- Та й пють черевани черевиками, хм, як гніді корови! Один - за трьох худиків, - докинув полінце у вогник дискусії прес-секретар Дрюші Василь Гугнявий, який носив за Дрюшею кофер, як наче за президентом США носять чорну валізку з кнопками атомної війни. Та згадавши, що він, місяць перебуваючи у партії селян, набрав 10 кілограмів: - Але, панове! Але жодних стандартів не те що партійної, але й людської краси, хм, бути не може. Це нонсус! Це суперечить, перепрошую, Декларації прав людини!

- А жінки, що вийшли з берегів? Якщо від пупа до колін глупа? А найширша ляфам - Зоя Пилипівна? Її, перепрошую, за раз і КрАЗ не переїде. Але хто нам буде рихтувати бутеброди на мясній підошві? - встряв до суперечки жінкознай і ненажера С. Бровко. - А як з гаслом «Живи наповну!»?

Прихильниця вишуканої кулінарії Зоя Пилипівна запропонувала зобовязати чл. партії два рази на тиждень - у середу і пятницю - постити, заборонити сплачувати членські внески мясо-молочними виробами.

Пропозицію зарубали, оскільки в партії було чимало сухоребриків, котрі ледве з пощення вибились, і впадати в анабіоз не погодились.

Дискусія спалахнула і з приводу люстрації бюстів членкинь.

- Великі груди є відцентровуючими центрами жінок, - обгрунтовував свою точку зору на цей предмет Семко. - Чим більші заспинні фрікаделії жінки, тим більші предні фрікадельки. Вони для того створюються вищими силами, щоб надати тілові вертикальної стійкости. Бо якщо грішне тіло, велике, а молочні сфери мацюнькі, жінка хутко звалюється на спину...

Бровко докинув:

- Головне - жінку збити з ніг, а решта, перепрошую, - справа техніки!

Врешті Дрюші вдалося захистити прудкогрудих. Якщо членкині стрункі, а груди - молочна ферма, то вони заманюють в партію зграї симпатиків. На грудь ловляться різновекторні мужеські примати.

Бровко вимагав воздвигнути тріумфальну арку-томограф і через неї пропускати люстрованців. Якщо «оселя жиру» через тріумфалку не пробгається, то, за Бровком, «невпихуємий» не годиться для партії фігурових членів, такого записувати у лави симпатиків партії і під час проходження кандидатського стажу на аеродромі ганяти до сьомого поту.

Дійшло до того, що люстратори-мацарі мацали жінок ближче до забороненої зони мацання, яку дозволяється мацати тільки узаконеним шлюбом мацальникам та при нагоді вітрам.

За Зою, багатства котрої збиралися обміряти надточеним цератовим метром в районі пупця, вступилася 45-кілограмова анорексичка Зюзя Пилипів, котра вважала Зою фаміліянткою, оскільки, на її переконання, їх поєднував якийсь древній Пилип.

Анорексичка просила люстраційну трійку додати до її тіла зайві кілограми Зої і вони обидві якраз вмістяться у параметри партвимог. А при ячейці організувати заняття з аеробіки, щоб вправами привести до порядку тіла, що повиходили з себе. Але це до уваги трійка не взяла. Спантеличені Зоя і Зюзя кричали на триста три села, що це не люстрація, а дебіліада, що бездебелля загрожує життю партії, і покинули «шайку-лєйку».

Декторі дебелі члени і членкині, дізнавшись, що то за красуня анорексія, збунтувалися й самі подалися з партії, щоб не схуднути нанівець.

Ривками спостерігалось і пожвавлення, бо партійним давали задурно їсти і пити, вони займалися художньою самодіяльністю: їздили з концертами по зарінках краю, під час яких можна займатись і сексуальною самодіяльністю, то чому цим не скористатись? Дрюша повсякчас наголошував: «Вибросьті міні усілякі предрассудки. Ми - партія нового типу. І ділом, і тілом зобовязані сприяти вихованню людини майбутнього»!

А ширші ляфам, навпаки, просилися в партію. Маючи намір скинути зайву вагу, вписатися у стандарти світової парадигми краси, вони погоджувалися три дні на тиждень постити. Але Семко й слухати про це не хотів, адже в його хаті тимчасово розташувався штаб партії. Навіть піч здавав в оренду, де виконком фотографувався для історії.

- Якщо може зашнурувати ботінки - приймати, а тоді решту жиру зганяти доступними методами, - розпоряджався з печі невблаганний Дрюша.

- А якщо ботинки без шнурівок і не треба нахилятись, а роззуватись, ногами, тиснучи на запяток ботінок? - просилася в партію сільська панна, що жодними методами не могла позбутись жирових потоків. Вона плакала, твердила, що вона, о, Господи! інвалід їди: дитинкою будучи, рибячий жир ковтала, бо їй батьки платили рубель за чайну ложку, аби мала апетит до сала. То ж повинна бути якась скидка, пільга, адже на інвалідів завжди зважають. Їх навіть в першу чергу приймають у творчі спілки України.із 180 відомих

Дрюша радив інвалідисі сала поки що їздити на коні без сідла. Та вона десь читала, що одна отак вже їздила і «животне загнала», а сама не схудла.

С. Бровко з непередбаченого зигзагу внутріпартійної концепції не робив халепи, навпаки, гадав, що після вигнання Зоя нарешті розділить з ним якщо не ліжко, то хоч не обзиватиме його тихим ідіотом. Однак Зоя відігнала від своїх розкошів екс-патологоанатома, бо, як їй здавалось, від нього пахло дешевим моргом.

- Як може пахнути, коли мене вже давніше звідти вигнало КГБ, - стікав коханням Славко, проводжаючи Зою, - бо я не відмовився від пакунків стрия з Канади, Зою! Я ж патріотом був, Зоюсю Жар-птичко! Через це мене, хірурга, після інституту й направили працювати в морг, щоб я там зморгався. Мене зреклася через той морг і ті посилки комуністка дружина Поліна, Зою... Вигнало мене моє любе Поліно з хати, побудованої за стриєві посилки, а стриєві написало, щоб більше не слав пакунків, бо я - алкогольний смог, допився вже до того, що її обзиваю ідейним Поліном...

- А шо вона була така худа, як поліно, що ви так її обзивали? - поцікавилась зворушена інформацією Зоя.

- Яка худа! Колода колодою... В моєму вкусі, жар-птичко!

Меланхолійне скавуління обдуреного «ідейним поліном», оте «жар-птичко» і шматочок прочитаного Славком шедевра І. Франка «Без тебе жить - безглуздий жарт і світ весь порожнеча», Зоя взяла до уваги. Жаліючи нещасного, дозволила йому притулитися до своїх жагучих принад, пухнастих стегон. Славко намагався обняти Зою довкруг екватора, але Зої, коли він приштовхувався до неї «американським» животом, все одно здалося, що то домовина напала на неї, відштовхнула Бровка і втекла.

Зобидженого Славка, коли повертав від Зої, кривила поезія:

- Хоч всі на всі вітри, на звихнуті шляхи... Нам більше лишиться. І пить будем, гулять будем юрбою... Я не ляфам вас, Зою, - і на підтвердження з його непрасованих обильних штанів вирвалися далеко не епічні, якщо не моргові, вітри. А з канона голови вистрілила ідея: на противагу партії хирлявих створити партію роздобрілих ліберастів - «Сальцесон». У цю партію народ посуне табунами. Для того й створюються партії, щоб люди в них наживали і животи, і статки, і владу, і славу, а не навпаки. Безчерева партія - найбезглуздіша із 180 видів шизофреній, відомих на даний час.



(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS