Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

Приборкання вередливих. Бомжелом

Але не судилось! На запеленговане стійбище безхатьків зненацька напали невідомі камуфляжники. Перегара вдома не було, по сусідству, на пустополі, цвинтарні собаки гвалтували залітну суку, то нікому було попередити про напад. Камуфляжі увірвалися у палаш і взялися пригощати жильців гумовими паличками. Соловей і Семко хутко прорвались через плетений з галуззя причілок халабуди і втекли. Усиль кричав: "Я - преса! Як ви смієте!" І цього було достатньо, щоб спантеличити прибульців, намилити п'яти і через якихось чотири години спинитися аж на малій батьківщині чи не в Ляшках Мурованих на Самбірщині.

Перепало найбільше Вору. Коли бомжеборці побачили на ложе чоловіка, одягнутого у реверенду, тиша заскімлила переляком. Гадали, що закандюбили священика, а це ж нечуваний скандал. Це замах на Церкву!

- Протоірей! Протоірей! - загукав внутрішній орган, мабуть, з найбоязливіших. - Мінти убили отця духовного! Це ж побіжить по світових ефірах. Нам хана! Порвуть! Всьо! Отвал!

- Не кричи, їпіскоп мені знайшовся! А хоч би й так! Ми ж виконували наказ нового начальника району, - уговтувався Розумний.

Не знали, як їм бути. Почали теж мастити лоєм п'яти, бо за ненавмисне вбивство «граждана в сутані» зірвуть погони, у каземати запроторять.

Та знайшовся серед блюстителів розсудливий - старший лейтенант Розумний, котрому не раз доводилось зустрічатися з трупами. Промацавши від ніг до голови "протоієрея", переконливо поінформував:

- Затягли, як свиня перед Великоднем! Нема чого, пінтюхи, верещати! Він ще до нової ери заколів! За бомжа не посадять. Якби за бомжів садили, то би вже всю міліцію посадили, прокуратуру. Тож не вищосортні ублюдки, а секонд-хенд. Якби кого з партії ригоналів прибацав... Шуруєм звідса!

- Слухай, Розумний, та це той бомжара, що оце заліз був у яму Бамбули, оце його викопали з ями, а він оце вдруге, оце гегнувся. Бігме. Я ж тоді охороняв процесію і всьо оце видів, - згадав похорони боязливий міліціон.

Вирішили таки про колоритну колізію доповісти начальству, котре поінформувало «про це» пана Кутасика. Він розпорядився викурити бомжів з лісу і з міста. Щоб й сліду жодного!

Обсервувавши обстановку, т.в.о. керівника повіту водночас наказав начальнику комунгоспу виписати для "рекетира" домовину і закопати там, де ховають самогубців, щоб на чужі ями не зазіхав, не загострював політичну обстановку.

Наступного дня міліціонери, запакувавши покійника у грубо склепану домовину, а домовину у джип, "зловредний бомжатник" розвалили і, скропивши соляркою, підпалили.

Бухкаючий чорний дим сповіщав, що «маніяків» розманіячили, що "голодним" жінкам нічого сподіватися на позапланове щастя. Пожежа з апетитом пожирала бомжарське літо, де щасливих днів було без ліку. Квилив вітер. Над горами, шматуючи хмари, розбещувалися громи.



(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS