Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

Любов під душем

- Ви будете в басейні чи в душовій змивати гріхи? - запитала гостя, коли висунулися з гробівця.

- А шо ви маєте тут плавальний басейн? Шо, покійнички теж плавають? - на жарт жартом відгукнувся Зеро.

- Хома невірний! В мене на могилах і картопля росте, не те що зуби дракона. Програєте!

Вони підішли до усипальниці, в узголовї якої замість хреста дивакуватий памятник, обрамленим хвилястою бляхою, в котрій стояла на хвості у всій своїй гіпсовій красі пишна русалка. Велика гранітна могила з виямком, залитим прозорою водою, мала вигляд лазнички на одну людину.

- Ото мій басейн. Я тут засмагаю і гартуюсь ...

- Та ну! А хто то таке вистороїв?

- А ви не вірили. Яку конструкцію собі заповів начальник рибнагляду, таку йому й встроїли. Попробуйте, яка тепленька водичка. Ляжете?...

- Та ну. Як? Начальник там задихається й без того, бо промок.

- А отак! - Гетера хутенько скинула з себе шорти і блузку, представши перед Габсбургом і всій свої панорамі, котру затуляли в найдостойніших регіонах її ще звабливого тіла два пояски голубого купальника та кульчик, причеплений до пупка.Семко аж вище бороди заслонив собі личка, щоб не бачити ласощів, що визирали з тих бікфордових шнурів. А жінка, ляпнувшись у воду, лежала жабою, підібгавши голову під хвіст русалки, аби сонце у очі не набивалося.

- Ходіть, пане цісар, до пані цісаревої, ту є ще місце, - реготала і кликала пальчиком. - Ніц вам не буде до самої смерти. Зуб даю!

- Та ну! Гріх топтатися і по начальниках! Ліпше в душову! - з Семком коїлось «той як його, щось не теє», як писали у таких випадках класики 18 ст.: при виді запірсингованої, апетитної засмагулі зворохобився організм.

- В душову, то й в душову. Розплачуватися, полковнику мій синьоокий, після купелі будете...- вибираючись з ополонки, воркотала Гетера.

Підвела до сусіднього склепу-душової, до якого вода подавалася з даху, з балії, де її нагрівало ласкаве сонце.

Викупався Семко в «душовій», як немовлятко. Змив із запилюченістю усі негаразди і пригоди попердніх днів! В ореолі свіжовимитої бороди сіяв новою копійкою.

- Чистий, як наївність, - сказала розчулена синьоока чистюлику, котрий, вийшовши з склепу, посміхався до неї блакитними очима.

Зацікавився кульчиком, що звисав із пупчика широкоформатної дами. Поки він сором'язливо брав на вагу кульчик, аби визначити скільки в ньому карат, розлоскотана бородою, Гетера випадково вхопилась рукою за те, за яке не вільно незнайомим жінкам хапатись, тільки вигукнула: "Вауу! Вибачаюсь". І завмерла! Їй від того хапка очі ще дужче розголубились, на скроні жилка виступила, перса знатужились, обличчя усмішкою зацвіло.

Розпарений спиртним і водою, розворушений кульчиком гість в очах вартової королівства усопшихх ставав заслуженим ерцгерцогом. Вони одне до одного посміхалися очима. Колір очей їх зближував. Навіщо Бог дає бомжам голубі очі?

- Може, і я вам, пані, повібрую злегка плечі? - неловко прошептав.

Ми не бачили хто кому і як масажував спину, але все було класно. Принаймні жертва мийних засобів признався словами пісні із «Наталки Полтавки»:

- «От юних літ не знав я любові, не ощущал возженія в крові», як щойно. Пані, а ви не завагітнієте? Франц-Йосиф - бомж. Хто буде на дітвака аліменти платити?

- Як я може статися, коли і Франц, і Йосиф в шкарпетках? - розлилася сміхом, підтримуючи дотеп, розпашіла Гера.

- Але шкарпетки мають дірки… - й собі засміявся Семко.

- Ви таки файний! Давайте, я вас зроблю ще файнішим. Я вас трохи впорядкую. Підгоню під Фр.-Йосифа. Я не жартую! Я артистів підстригала. Бенюка! О Боже, який мужчина! Хочу від тебе я сина. Хочу від тебе я дочку і точка...



(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS