Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

Підскубаний Зеро мав вигляд цісаревича часів Священної Римської імперії, звідки коріння Габсбургів. Тому, либонь, Шипиздяк всіляко вмовляла його залишатись, помріяти про майбутнє.

Дарма! Семкові привиджувались снаряди, що прасують цвинтар і вибухають; вчорашній повішеник гойдався перед очима на хресті, і показував йому язика; а як у труні спатиме? Як Дрюші після душової в очі дивитиметься? А ще коли Гетера програє в карти цвинтар - це взагалі скандал, бо ще ніхто ніколи не програвав у карти цвинтар...

Цвинтарівна видобула з-під ліжка-домовини пакет і подарувала Семкові німецький паперовий костюм, у яких фатерлянди ховають дешевих небіжчиків, а оскільки у Німеччині покійники-малоцінка переводяться, то паку цих погребальних вбрань як гуманітарну допомогу, гути надіслали в ной Укрейн. Одягнутий у новий анцуг, білу сорочку і старі шкраби, Ерц таки годився для палаців, щоправда, не п'ятизіркових.

Оновленик сподобався і Зашкіреній, я вже не кажу за Шипиздяк. Майже Гетера фон Ерцгерцог Шипиздяк-Зашкірена роздобрилась і подарувала Ерцу старий мобільний телефон "МІТSUВІSНI", що лежав без потреби, хотіла взяти з могили-натюрморта букет троянд, але вчасно спинилася.

- Як наштовхнетеся на мільйон, чи буде яка вістка з австрійських Альп, телефонуйте, або я до вас бренькну. Або на крилечках прилечу. Якщо навіть не знайдете мільйона, я гроші здобуду. Колись мої предки сплявляли ліс, а я сплавлю ті німецькі костюми в Київ, бо там на цей товар попит, там розкошують дві пані з косою... Де ви будете жити в тім Ніці?

- Маю намір - напроти "Щастя"… Ну, крамниці, що так називається, наподалік від будинку влади, коло центрального болота... Це легко відшуковується. Приїжджайте на мій день народження.

- І приїду! На свята. І вас знайду! І Ера плюс Ерц = любов до хреста! Пришиблені багатством, як і пришиблені злидарством, сраму не ймуть! До зустрічі у Відні! - варнякала розмокла, як сухар в молоці, Гера.

...Леді-бомж викликала таксі:

- Альо, таксі випровадьте на цвинтар в Сиклищах. Таксі-люкс, будь ласочка.

- Небіжчиків не возимо.

- Ерцгерцога треба забрати - онука принца Фердинанда Австрійського... Включи мізки, одноциліндровий! Приземлися!

Було чути як там, в диспетчерській, заметушились. З мобілки доносилось паралізовані вітерцем звуки до підстрижених вух Семка: "Хто поїде на цвинтар? Звідти якогос есеса треба доставити на вокзал..."

Семко після почутого гикнув у скорочені штати бороди, що від шампуні блищала воронячим крилом. Доля наче його запримітила, прагне супроводжувати.

Розпахтіла Ера посадила гостя у «форд», як дипломата: ззаду, наперед заплативши водієві, поцілувала у вухо. Семен ще встиг їй шепнути:

- Якщо буде хлопчик, щоб Францом Семеновичем нарекли. Якщо дівчинка - Марічка-Тереза, як прапра....бабця.

- Ну-ну. А може, не їдеш? - зробила великі очі, в яких тремтіла сльоза.

- Я мушу їхати. Мене велике місто душить! Мені бракує сирості, в горлі пересихає і першить... тут смертю пахне, і не вдобно перед Дрюшком.

Таки відправила впертюха, якому всунула ще й 10 грн., аби купив собі морозиво пломбір, і 20 грн. на квиток. Насамкінець сказала: «Дочекайтеся, я приїду ...»

Зворушений до глибини душі прийомом, розвалившись на сидінні, Семко відновлював у памяті пісню: "На цвинтарі тихім небіжчики сплять, відкрилося вічко могили... О боже, який гарний світ..."

Спантеличився, коли за вікном на бетонній затканиці склепу прочитав: "Склеп здається в оренду. Звертатися до мого зятя, що вставляє порцелянові зуби. Тел. ..."

Поза вікнами вибрикувало галасливе літо, задираючи до неба зеленого хвоста. У салон автівки зі здичавілої дороги уривався запах свіжого сіна, а з-під підлоги - їдкий дим двигуна. Заколисувало.

- Світ мене лапав і не зловив, а Шипиздячка спіймала! - зринуло у вимитій голові Зеро. І він затягнув: "Што может сравнітца с Шепездячкой моєй…" Це ж не Херувима з Херусалима!

Водій, схожий на Джеймса Бонда, підглядав у дзеркало, стежив за «есесом», аби не втнув яким тупим месером фашистської каверзи.



(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS