Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

Шляхи, пянство і християнство - несумісні

На під'їзді до міста N, у якому було більше хрестів, як у Ватікані, папараца зупинили чужі даішники, котрих місцевий люд обзивав асфальтними жуками з полосатими паличками, майстрами машинного доїння, придурками зі свисталами. «Придурки» на палички ловили гривні для генерала з управління магічних паличок, що йшов у відпустку.

- Ви чого? - вихопилось з-під бриля водія, котрий ненавидів дайців і китайців. Через те, що ті й ті їдять паличками, і їх багато! - Вас підвезти?

- Ви п'яні. Ану дихніть у трубочку? - підсунули під капелюха Ївана пристрій.

- Не вигадуйте, панове даі! Я кваплюся. Я - Їван Парадовський - корреспондент, лавррият премії Маррійки Підгіррянки, - підкреслив тими твердими "р" свою поважність, подаючи сержантові редакційне синьо-жовте посвідчення. - Мені газета горить.

- А ви більше змахуєте на радіоняню: діда Фанаса! - придивляючись до бриля порушника, його голубоокої сорочки, сказав той, що сержант.

Другий, звіздюхатий, майже лагідно:

- У всіх горить. Ви мчали, як косоглазий пропойца. По такій дорозі таким коритом нормальний так шмарити не буде. Ну, державним коритом - ще куди не йшло! Ми тих, що зигзачуть, не спиняємо, бо то - тверезюки. А от, котрі шпарять через ями отак як ви, то - п'яні вбивці. Ви ж знаєте, що п'янство, християнство і дороги - несумісні! Досить з нас убитих доріг!

- Як я міг пити, коли я брав щойно інтервю у канадійського мільйонера, - пустив тумана Їван. - Будьте обережні. Він пристає до всіх, шукає компромата на мафію, що душить Щеневмерлу Неньку...

Після цієї інформації смугастики перестали розмахувати паличками, а один навіть почухався в матні.

На прощання, записавши в дайків кілька лайок про «шлякидороги», і баладу про премєра Азарішку, котрий нібито казав, що наші шляхі найкращи на планеті, оскільки і переломі вправляють, і камєння с нірок вітрясают, подарував пастирям ямбану пляшку «Бандерівської», фотошедевр «Лелеки і сонце».

Відкриті пастухами шляхів очі на стан доріг, опісля не раз рятували Ївана. Він, коли набирався, як клізма води з милом, приказував: «Ми, гопти, відкрили мирний атом, а автотраси криєм матом...», викручував круті зигзаги на шляху, хоч і ям не було, аж даішники за зуби хапалися.



(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS