Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

І мільйон в регіон

- …Аби турист? Більше фашист! - сердився редактор "Гомону" Іван Гараздюк, розглядаючи світлину Парадовського - Турист й до Перегінська такою дорогою не дотрюхикає, повіситься на щиті "дєкуємозачистіузбіччя". Якось я напоїв одного з Лємберга до стадії болотної свині. Ми не проїхали нашими гоцендорфами й 20 кими, як свиня протверезіла, закувікала. Мусили робити по кнайпах друге етилове коло.

- Та турист! Що ти, пане Йван, шукаєш на фотці гудза. То праправнук Василя Єлиняка - Янек. Знає, що з Небилова у 1893 році виїхало до Канади 90 родин, знає перших переселенців з Небилова: Івана Пилипіва і Василя Єлиняка, що започаткували еміграцію українців з Галичини, - пригодилися обломки знань історії леонського краю Парадовському. - Збирається вкласти мільйон у наш регіон ам долярів.

- Срака-нетлінка барселона-берлінка. А чого він босий? - щурився на фотографію замордований інформаційними потоками редактор.

- Та ж рідної росянистої землі хоче відчути трем. Що тут непонятно! Америкоси, коли приїжджають на рідну Бойківщину, дитиніють! - виколупував з шкарлупи пам'яті поетичні зерна фотокор. - Казав, що шукає пристанище мільйону. Бігме!

- Дивисі, Іване, аби-смо не мали дранг до сраці. Після публікації. Мені вже останній дзвоник проделенькав. Щось твій той Янек має вигляд санітара міста, ще й змахує на Карла Маркса, - сумнівався ред. - Мені можут приписати тоді, що я українофоб, що "Гомін" гомонить не в ногу, рекламує зниділих класиків марксизму. Аби й ми на зарібки в Канаду не загриміли.

- Треба ризикувати, пане Йване! Життя прожити - не кнайпу перейти! Я ж - лавриат Марії Підгірянки, ньи? Лавриятів - не судять! Звалите всьо на мене. Я маю його... - але не доказав, що має фото Семка «у вишиваній сорочці, бо хмара бороди заступала сонце вишиття...»

- Та тобі що: щороку по два опелі привозиш від вуйка з Четвертого Рейху, маєш склепи. Ти ж папараці, а не два патички в сраці! Хочеш мене пустити по світі з торбами?

Можливо, Гараздюк і не пропустив би фотоінформації у газету, але він їхав на семінар редакторів газет "Карпати - писанковий край", то ніколи було марудитися, а втратити «писанковий відпочинок» - непростимий гріх. Літо кликало, клинило мізки, пазухи, черева, матні. Це в його стилі!



(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS