Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

Біля каплиці зупинилася завантажена деревом автомашина. Червонощокий здоровань, з засмаглим черепом, на якім була намальована, напевно соляркою, якась мапа, не відчиняючи дверцят, питав куди далі їхати, щоб найкоротшим шляхом до Поляниці, за Кобринськом. Семко сказав, що знає найкоротчу дорогу і попросив на борт, щоб доїхати до Ніца.

Балакучому шоферу, який гордився тим, що його прозивають Дізель, ні на мить не запиралася пащезонька. Хвалився хвацькою дружиною Терезою, трьома синами і тим, що обовязково злагодить іще дівчину, щоб було кому на старість батькам очі закрити. Але... Тереза збиралася їхати гріти крижі у Крим, а Дізель про це розповів товаришеві, а той йому сказав: «Крижі порядна жінка гріє не на пляжі, а під хлопом». Я собі тото узяв до уваги і не пустив Терезу до Криму. Я так жінці крижі «грів», що зламав їй спину, бо я важу 110 кіло. Тепер Тереза непрацездатна і не може дихати носом. Коли я відкривав шампанське, корком зламав їй носа. Тепер Тереза більше лежить, як рухається, бо диск заскочив - не годна вертіти головою, але вертіти дупкою, хоч і вяло, вже може.

Відтак Дізель читав пасажирові лекцію про розгалуження жіночих рейсор, котрі задіяні у «заднім мості, що є в жінки ведучим»...

Їхали вони, їхали і приїхали, як не дивно, знову до Митрополичих палат. Дізель обізвав Семка Сусаніним, атеїстом, якого слід за таке відлучити від церкви; гівном, що прилипло йому до сорочки, гандоном нумер 30052, вождем моджахедів, бо за даремне витрачання соляри, належало б йому бороду разом з гнидами викорчувати, боки полатати, адже щонайменше 150 грн. пішло бездоріжжю під хвіст.

Семко оправдовував блуд, який їх вчепився, наслідком того, що вони разом перебували у селі, заваленім злими духами, бісами та інших порід дияволами, що їх повиганяв екзерцист з людей і саме вони збили їх зі шляху. А також безперервна розповідь, бо він не міг слова упхати, аби справити на вірну путь говоруна. Та плюс бездоріжжя, яке охопило всю державу, то годі розпізнати котрі дороги державні, котрі місцеві, а котрі взагалі ведуть на граалі небесні. Це балакуна переконало і він, розвернувши автовоза, спрямував його у протилежний від гір бік.

Якими путівцями їхали - невідомо. Але уже було або надто пізно, або надто рано, у всякому разі височенні бескиди уже позіхали, опинилися (Семко побоювався, щоб знов не потрапили до Митрополичих палат) у Закарпатті, бо коли знервований Дізель спитав у газди, котрий уже чи ще «приймав сеанс грядкотерапії», де вони суть, виявилось, за м. Міжгір'я.

Семко, почувши відповідь закарпатця, вихлюпнувся з кабіни, бо Дізель заприсягався його відцурпелити, якщо поїхали Мадярським трактом, шарив кущами, тільки лист шелестів. Дізель гнав шляхом за ним машиною, але, видко, соляра закінчилася, бо "борт" заглух.



(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS