Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

Обжирайлівка, де, здавалося Зерові, бракувало тільки чаю з оселедцями, продовжувалася.

- Не будь, приятелю, дупою в мештах! Пий паленку і срай на полянку! - змінив платівку знавець дупенфольку, припрошуючи нойкамарада до їди.

- Щоб курочка неслася і горівочка пилася! - втиснув національно забарвленого тоста і заточений чаркою Семко.

Горілка Дерибанівна робила і в голові редактора кола, він починав вивалювати з муравлиська мозків дотепні тости, приповідки, афоризми…

На десерт подали розкішні троянди рожевого морозива "Президент".

- Навалисі, у кого ср...ки завелисі! Аби бджоли роїлися! - підняв чарку Гараздюк і потягнувся за солодким.

Уплескавши три порції "Президента", сказав:

- А тепер, дяді, здалися б баби в мармоляді!

Семко уже не мав куди солодощі ладувати, то з заздрістю спостерігав за одним з редакторів, котрий угатив у себе букет "троянд «Президента» - пять порцій! Відтак морозиво запив борщем і заїв укрснікерсом - салом.

Музики заграли "Марш від столу". Чоловік-хитавиця перестав переминатися з ноги на ногу. Від такої роботи теж, либонь, ноги гуділи, в голові масло збилося.

Гараздюк знову підняв угору келиха і проголосив тост:

- Давай на дорогу чокнемсі. Аби ми жили і підскакували, а нашим ворогам на дупах чиряки повискакували!

- Дай Боже, аби ми були дужі і до женщин не байдужі! - на тост тостом відповів Семко, уражений веселим настроєм.

- Дьикувати за обід, що нажерсі дармоїд! - завершив подякою обжеровисько вульгаріс редакторіс.

Медіатуристи й собі вже похитувалися, як перед тим фальшивий бойко. Їм уже хотілося на щось лізти: чи на скелі, чи на прекрасну половину людства, кулаком на чиєсь обличчя… Гори робили своє. Гори - еротично-медові затори чи затвори!

Біля Гараздюка вшивалися дві журналістки, що записували народний фольклор про людські отвори і про те, що навколо них. Т.М. збирала перли про нижню передню дірку, Н.М. про задню. Почувши про хобі молодих ротвейлерок пера, знавець sraкофольку тут же блиснув:

- В макітрі вітер, в sra...і дим, прекрасно бути молодим. Ось така у мухи ср... - відірвалась і балака...Сидит дід над кручею, заткав ср... онучею... Не срай в душу, бо задушу... Дала йому підсракона, аж вилетів із балкона. Прийде смерть - ср...а пердь. За москаля, за совіта навиділась ср... світа... Як єст, то шелест, а як скупо, терпи дупо!

Записувачки, ваувкаючи, підсунули під писок Гараздюка записоники.

Семко приглядався до набитої, одягнутої в зелене журналістки, бо вона йому щось миле нагадувала. Нарешті згадав: голубець.

Інші семінаристи, підігріті спиртним, не звертали уваги ні на Семка, ні на розсипи сонячного сяйва гір, позаяк були зайняті політикою, в центрі якої всесвітній животяра, сперечалися.

Допитливих прихопив столик з барвистими писанками.

- Писанки, майстер-клас, писала, віск, різці, плівка, яку натягають на яйця, і вони стають креативними, великодними. Все для розписів писанки на сирому яйці… Налетіли - розібрали! - закликав вишиваний бойко, обасаманений циганськими підфарбованими бакенбардами, з носом, як сокира за 7 гривень, до столика, на якому ряхтіло від писанок, всілякого матеріалу для їх творення.

Креативними яйцями зацікавилося чимало інертної редакторні. Підлабузився до прилавка і моцно заслужений редактор, нагороджений не тільки багатьма преміями, але й престижною венеричною хворобою - Іван Пантеляк.

- А у вас плівочка тільки на писанки? А на те, що коло них, нема?

- Яке коло? - перепитав продавач, що з геометрії у школі заледве тягнув на трійку. Розумівся лишень на геометрії душі - любовних трикутниках. - Тут вся плівка на яйця модерна - з полотна, айно.

- З полотна? Це з тої опери, де пеніс грає в теніс. Гм.

- А чому не чути лай зозулі? - допитувався редактор з Лоханська у колеги з Лопуцька, посмоктуючи з пляшки «Троянда Закарпаття».

- А чого їй лаятись, коли відкинула яйця в чужі гнізда. Процес відбувся.

- А в Карпатах водяться рябенькі коні? - брав інтерв'ю в товариша.

- В Карпатах вже водяться зебри в стрінгах.

- Це правда, що раки свищуть? Я хотів би записати, я колекціоную голоси звірів. Я прикладав вухо до води - не чути. Вони шо, прийняли позу страуса? Чи перепились?

- Ракам тоті ваші записи в носі! Їх діло - лазити.

- Нікуди не відлучайся, Отто Маямович, сядеш коло мене в автобус, - сказав Гараздюк Семкові, котрий збирався покинути компанію. - Покатаєшся за бюджетний рахунок.

- Як дізнаються хто я є, натовчуть щуроїд, вигонять і вам буде прочухан.

- Оті дрискоди? Писарі? Срала-мазала... Писар пише писар маже, писар пише, що клан каже. Їм не до тебе! Вони переповнені собою і пиятикою. Вони вирвались на волю з газетних шпальт, то бісяться оце, як селяни навесні, язики порозпинали, як псів наніч... Порожнечу возвеличують.



(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS