Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

Хатка-шкатулка

Під Святою Горою Семко мав запасний ангар. При старій битій дорозі до монастиря, як ми вже повідомляли, хатка-розвалюшка на одне віконце, що не раз подавала руку Семкові, рятуючи від життєвої гільйотини.

Коли небо навішало по самі вінця бойківських гір звіздюлей, «писанкар» заснув. Як у Божій пазусі проспав цілу добу і не чув, як по ньому повзали молоді вужі, як будив його потічок, пробиваючись до р. Калюжанки.

Вмившись і напившись води, почалапав на Гору, де його хрести мали за свого. Заплаканий білий Христос, вбраний у новий терновий вінок, дивився на нього з хреста якось співчутливо і наче лукаво. Помолився. Обійшов храм, спинився біля басейну-водоспаду, що огортав знизу статую Богородиці в золотій короні. Він був порожній - копійки ченці вигребли з нього напередодні, рятуючи від циганів.

Попід гору бігли срібними тасьмами дорога і ріка. Плахтою розіслалася хмільна рівнина. Промені сонця проникали в кожну шпарину простору, никаючи садками, хатищами, що блискітками дахів виверталися наче риби... Франко такої втіхи не бачив!

- Гарно як, тихо як. Душі спочинок…- шептав Семко. - Багато будинків понавирощували, а я без хати. Так багато білих людей, а я обезлюднений, - пострілювало у голові. - Слід ту голову залити, щоб не занималася хірньою.

Відтак стежкою Хресної Дороги спускався в село. Дорога впиралася у кафе, де найчастіше збиралися ті, що світа із-за спини злиднів не бачать. Облегшені від гріхів прочани, у «спиртчистилищі» знову завантажувались гріховним. Зеро теж мав намір підкріпитися, халява ж закінчилася на Синевирі! Але тут промивали вранці мозки мало що багатші від Семка - на столиках крім цигаркового попелу з вітерцем гуляло ніц а ніц.

У вільшині натрапив на купу гнилих кавунів. Гасив ними спрагу, вибираючи з них нутрощі. Якщо ви не сьорбали такої червоної каші з казанка-кавуна, то ви багато втратили. Вона дуже помічна на нирки!

У туберкульозній лікарні роздобув їстівних відходів, бо арматуру сухотників ще підживлювали, щоб хоч в трунах пристойніше виглядали.

Все це в намоленому селі трошки затримувало, але не тверезість, що втришия гнала аборигена сорокаградусних широт в алкогольні тропіки.



(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS