Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 
Зміст Попередня Наступна

СЦЕНА 00

- Приїздила подруга Ірини, то таке розповідала, що просто казка з отаким тупим кінцем.

- А ну ну, сонечко, з яким?

- Казала, що у Італії давно, зараз працює в готелі. А в готелі то таке. Каже, треба винаймати і платити за житло, за їду і мало що із заробленого лишається. Набігаєшся цілий день, натягаєшся пилососа, наколінкуєшся. і мало що заробиш. Найкраще, коли доглядаєш яку стару каргу, оброслу від ніг до голови єврами.

- А того чого? З бабою та ще слабою, то й сама заслабнеш на грижу. Паралітичку треба двигати, як міх з бураками, аби помити, перебрати, положити, нагодувати...

- Якби ж то бабу, а то сеньйору. Італьяно, мія мамо!

- А то та сама баба, лише інакше називається. Та сама молодиці, лишень в іншій спідниці.

- Начитані які!

- Казала: якщо баба лежача, то дуже кльово.

- Для медсестри, лікарки - велицюзна вигода. Медики уміють таблетками бабам писки затикати. Нагодує пігулками і баба дрихне.

Ба, вона каже, ще ліпшіще, коли баба не говорить. Дала бабі в писок, ну їсти, поміняла памперси і маєш спокій на цілий день. Житло є, їда є, і гроші чисті. 800 єврів. Чотири "є" каже.

Якраз на такій запамперсованій бабі робить Іринка. Та не просто памперсовій. На капіталістці! На мільйонах! І баба не має вже нікого, лише мільйони. Був синок, так той спився і пропав. А бабуся Синьйора обіцяє все своє добро записати на Ірину. А то є десь так під три мільйони євро. Віллу не запише, бо Іринка нелегалка.

- А Геня працює в Мілані каталкою: діда катає на спеціальнім дідокаті.

- А то як? На собі?

- Трохи на інвалідській колясці, трохи, може, й на собі. То вже не дід, каже, шкелєт забальзамований у памперс. Лиш Синьйор Зальопа собі вибагає забагато.

- Хто як може, то так собі й заробляє на життя. Чого дивуватися?

- Чула, один дідище ноги задер, а наша сеньйора напудилася і не знала що робити, а говорити по італьянськи ні кум-кум. Телефонує до сина, аби сповістити про аварію, ну про смерть його батька, а сказати не вміє. Усілякої бемкотіла, фрукала, а тоді додумалась і кричить: «Гітлер капут! Сеньйор капут!» Аж так вирузумілися. І приїхали діда ховати

- А одна фраєрша зарізала сеньйору, а сама вскочила з вікна. Неудачно, бо залишилася живою...

- Ліпше вже би повісилася... А то правда, що в Італії макарони такі міцні, що на них вішаються? І Муссоліні на макароні повісили...

- Тобі дурне в голові. А хлопи також бабів бавлять там?

- Хлопи працюють буровиками там. Заробляють хлопським інструментом там.

- А то ще яким?

- Шукають там енергоносії під спідницями італійок. Особливо в Генуезії. А ми - пропадай тут.

- Якийсь наш Петро, що зробився Педром, дав у газету оголошення з фоткою. Схожий на атлета, готовий лікувати бабів від депресії за двісті євро за сеанс. Уже наступного дня Педр, твоя лапка, працював у поті чола. За день до нього зателефонувало до 50 дам...

- А їм що! Наїдяться макаронів...

- Ну й шо далі?

- А далі всьо пішло, як по маслі, але не надовго у Педра вистарчило масла, аби мастити сеньйор, то зліг сам, додому привезли бусиком ледве теплого, але на хату, аби купити, заробив. Жінка, правда, спати ходить з нової хати до сусіда, поки Педро відсипається. У нього наташо- і макаронофобія: жінок боїться і тікає від них.

- Митришина Настенька, ну Цицьоша, заробляла тим, що її фотографірували на журнали голяком, і на гральні карти - дама пік. Глянсом працювала... на такі журнали глянцеві, з біленького паперу. Чоловікові ті карти хтось надіслав, то він не міг натішитися Настусиними великими цяцьками, аж поки не здурів. Свят, свят, Господи.

- Хто чим може, тим і заробляє. Хто цицьками, хто мозолями. Кажуть, гроші сліпі і глухонімі, і не пахнуть, пані. На цицьках мозолі не натреш... Словом, українці, як колись гуси, спасають Рим!

- Ось Павло Пішак мав бізнес - фірму "Хрести і труни". Якось йому дзенькнула. "Слухаю вас, Павєл!" "Мені би, пане Павєл, труну з на шість персон".

- І що?

- А то, що які там в нього труни! Під тою вивіскою - був підпільний зал ігрових автоматів. Павло на тім заробив торбищі баксів! Поки не підловила податкова.

- Ігрові автомати - також ритуальне казино. Наркотик. Там не один своє життя загубив.

- Прикрили, але Павло - не гавло. Підзаробив, автомати спродав, купив офіс і відкрив центр пластичних хірургій чи якось так. Гребе лопатою тепер. На законних піставах. Має дах у Києві.

- Так він же гінеколог... майстер від того... як його...

- Ну й шо. Тим паче, робить там з старих шолудивих дів цнотливих панянок, котрі заміж йдуть під цим грифом "цєльохонька дєвочка", а не старих проституток. Так! То ж не череп знімати, а сало. Он петеушник Слюсарчук, що не мав вищої освіти, а лишень посвідчення штукатура, зумів отримати диплом доктора медичних наук, звання професора, нейрохірургом задєлався. У мозках людей, як у попільничці, скальпелем копирсався... То чим гірший Паша? У нього ж інститут принаймні справжній... Можна розвертатися.


Зміст Попередня Наступна

(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS