Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 
Зміст Попередня Наступна

"ЧУМАК" ДЛЯ НІВІДКУДІВ

(діалоги скрипучого вагона)

Я чудово вписався у колорит вагона-акваріума, де у різних позах дрімали, спали, їли, гомоніли такі ж безгривеники, як і я.

Порваний, покусаний, засмічений кризою вагон пасував до покусаних кризою пасажирів. Барвистий запах виварених потом шкарпеток, злиплих підпах чого вартий був - гейморитникам навіть пробивав нежить.

Вслухався у гамисько пасажирів, котрі на вогнищі розмов обертали найнесусвітніші шашлики подій, смакуючи сучасністю.

- Чули, начальник із Львова в Африці дикоративного кита задом убив. Скочив з вишки у воду, затулив дірку собов, якою дихає китяра, і той здох.

- Не кита, а акулу. Не перебільшуй! І не убив. Акула Васілій Іванович вхопила його за яйка, то він не мав куди діватися, відбивався...

- А яка різниця: що поліном по яйках чи яйцяма об акулу... Головне, щоб драйв!

- Велика різниця, бо покусав рибіщу, акула вмерла від стресу, коли увиділа на собі голого хлопа, що хтів її знасилувати...

- Якби ще моя жінка упала в море, у неї сідничка на п'ять персон, то ще би повірив. А в начальника зад з'їжджений, то як він міг убити? В акулів стресу не буває, у них зуби є. І вони не називаються Васілій Іванович.

- А Бог його знає, люди кажуть. У нас одикаво п'яний начальник цеху голим задом у другу зміну убив їжака, коли скакав через паркан з украденими запчастями. Начальники все можуть.

- Акулу, то я ще повіру, бо то з розгону. Але начальника?

- А ви чули, в Одесі п'яний крокодил з'їв мобільний телефон. Тепер телефон у черві дзілінькає, крокодил дуріє, не знає звідки телефонують, а він рук не має, кидається на людей, аби зняли трубку...

- А наша директорка, на маєш! утопила свій телефон в унітазі. Подарок від понсора за п'ять тисяч гривень. Йой, що то було! Уся школа на вухах стояла. Кричала: "Я вас всіх на запчасті пущу!". Два взводи сантехнків шукали, каналізації метрів 20 пірвали. І не знайшли. Зате Марія Марафетівна, прибиральниць лишила преміальних.

- Нема чого з телефонами по унітазах віджиматися.

-... Мій сусід Олесь Іжеїси утопив у вонітазі а щелепу. Ото було. Блював з п'янки. Коли прийшов додому, жінка йому сказала, що від него псом а пахне. Він гадав що з'їв оту котлету, що з псів роблять: гот-дог... І зуби а виблював. Витягли якось з а вунітаза, бо Їжеїси, Боже спаси, не мав чим а їсти. А купити нові зуби за куцу пенсію, хіба оден. А коли вставить той протез, що побував в унітазі, то їсти а не міг. Нудило. Що з'їсть, то й а верне. Сорок днів не їв. І через два тижні з голоду а вмер.

- Його шо фамілія була А? Такого А не може бути. Навіть в Китаї найкоротша фамілія Цюнь.

- Треба унітази заборонити, аби люди не калічилися, не вмирали з-за дурниці. У нас одика Петя до унітаза забився... Поховзнувся... Впендьорився голованею... В руки - свічка.

- Менше пити треба!

-...Гречка уже, як наркотики коштує. Через те, що гречка у якості червоної ікри, у Пацикові варять борщ з людськими вушками.

- Скоро будуть варити холодець з людських рук. Відрубують молодицям руки, котрі на всіх пальцях носять золоті перстені, бігме. Бо за дурної руки, каже, не варто цілу. І ті руки, зірвавши золото, викидають у яму, а звідти їх забирають владєльці ресторанів на холодець...

- А ви що хотіли. Я чула, що уже й тьолкам аборти роблять, аби поголів'я худоби не зростало, ціни не падали на яловичину. То звідки узьметься м'ясо?

- До чого дійшла наука, а в минулому лише бугаїв валашили?

- Сама ти теличка. То тьолкам двоногим аборти роблять. Дівкам.

- А ви маєте пса? В смислі сучку. Їм теж аборти роблять.

- Я також не маю пса, моя сусідка має Трезора. Вона більше ні про що, лише про пса. Кождий день після прогулки йому яйця миє, і те що коло яєць.

- Їй треба "промиваніє" мізків: кісткою по сракулі голови впендити, щоб випомпувати з голови дурку.

- В мене також є пес. А вна каже: покажи на нього документи чи він дійствітельний. Бо мій, каже, з англійських лордів, каже. Від сучки королеви Єлизавети і від пса Вінтона Черчільового, має правітельственні награди - медалі. Смокінг йому пошила за 50 долярів, аби було медалі де чіпати і презирвативи носити. Без орденів і документів, каже, я собак не визнаю. І медалі псячі на себе начіплює, а пес на неї тоді злоститься і гарчит.

- А мій Боксер також уміє колготки з бабів стягати.

- Хто? Пес чи хлоп?

- Пес укусив Сашу, що любить гладити чужих псів, і зуби собі поламав. Тепер, аби пес не поломав останні кливаки, Саша їсть удень на ведро більше, аби бути м'якшою.

- Кашмар...

Я читав статтю "Колготки невидимки". Раціоналізатори видумали колготки розчинні, як кава. І хоч їх вище грудей натігай, ніц не дасть. Увечері перед сном розчиняються.

- А наші злодії перед тим, як іти обкрадати банк, купували колготки в магазині і їх на тім накрили. Тепер міліція усіх фотографує, хто купує капронові іздєлья... А то ж порушення прав людини. Що хочу, то на голові ношу, твоє яке діло. Хочу колготи, хочу панчохи, капелюх, хочу лисину.

- ...Я сі так упила, що й не пам'їтаю, що він зо мнов віробльив.

- Та що він міг віробльити, як ти була дубаракша!

- Але якби-м пам'їтала хоч ціцьково, я би на нього позов у суд. За зґвалтовані. На тім дехто добрі гроші має.

- Моє цудо шукало жениха, аби не пив. Знайшла. А харлак не п'є, бо, виявляється, слабий... Тепер маю два чуда в хаті.

- Та й добре, що є з ким словом перекинутися. А я сама жию, з щуром.

- У всьому винні куміри з Верховної Ради - донбасятина! Якби депутати дбали про людей, то такого би не було.

- Пора брати 1650 метрів мотузів і йти на Верховну Раду.

- А нащо шнурів і акурат 1650 метрів?

- Аби на всіх депутатів стало. По три метри на їдного. І нові вибори!

- Якби не урядові злодії, то би й вагони були ліпші. "Чувак" би борше їхав.

- "Чумак", не чувак, чудаку!

- Ну, то колись були чумаки, а тепер їх нащадки вже чуваки, а в цих уже діти будут чудаки. Естафета поколінь. Світ сі розвиває в дрезіну. Нарід сі змінює в ліпшу сторону, але в гірший бік! І чайник свище, коли його припікає!

- Чого стоїмо?

- Та, кажуть, машиніст щура помітив у тепловозі. І поки його не злапає, не поїдем. Бо щур може у мотор залізти і пустити поїзд під укіс.

- А у нас миш упала у слоїк з вином. Настоялася за рік. То ми так пили вино з мишков, як французьке... З 1812 року. Зашибісь!

- Які люди, такі теревені, такий вагон,- якийсь інтелектуаліст у запраній сорочці, з файкою в зубах робив резюме, слухаючи діалоги пасажирів. - Як наче для людів-нівідкудів: чуваків, чумаків, чудаків, корумпаків, мудаків, шміраків. Куди я попав?

-Як куди! В Укрляндію!

За ним до тамбуру поплентався і я.


Зміст Попередня Наступна

(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS