Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 
Зміст Попередня Наступна

СЦЕНА 12

- Бон джорно (здрастуйте)

- Добрий день! Ви, Ірочко? Скільки літ, скільки зим! Присідайте.

- Грацієс! (дякую). Я до вас припиндрохалася, аби... Зробіть мені, пане Павле доктор, пластичну операцію, пане синьйор Павле Пішак! Перекривте мені морду. Натягніть ліве око на лоба, щоб сахались. Як відьмачки... Щоб люди не впізнавали. Щоб і Бог не впізнав. Я хату спалила. Мене впізнають і що тоді? В тюрму, на той світ?.. Любусика вже нема. Пішов туди, звідки прийшов. То я його довела. Я - його Джульєта...

- Я вірю, Ірусенько, що вам тяжко. Але ви мене колись не хотіли слухати. Я вас любив, Ірусю... І зараз... Пригадайте! Якби ми тоді побрались, усе склалося б інакше і у вас, і у мене...У моєї Терези теж нема дітей. Нам обом "пощастило".

- Повезло, куди й чорт не ходить...

- Якщо ваша ласка, я вам можу зробити пластичну операцію. Задурно зроблю. І вас не будуть на вулиці люди пізнавати. Но. Добре? Але ви мені теж виносите дитину за те. У вас - досвід! Будете жити у мене.

- Пронто? На хрінь мені така бентежна ваша операція. Я себе сама не пізнаю вже без операції. Мені вже, що Рим, що грим. Мені вже зробили пластичну операцію. Вирізали усю з себе. Так що чао, пластермастер! Довкола червоні світлофори, що й не пройдеш, не пролетиш. Ми з Любусиком - Ромео і Джульєта - двадцять перший вік.

- Вислухай мене, Іронько!

- Згиньте, сеньйоре, бо вас заріжу, як отця Йосафата... То я його чиркнула по шиї. Аби знав, як сповідати молодиць. І Любусика на вербу підсадила. Ги-ги. Я така! Слава Україні! Макаронам слава!

Завіса світу!


Зміст Попередня Наступна

(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS