Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 
Зміст Попередня Наступна

ГОЛУБАМ ГОЛУБЕ НЕБО

На позеленілій голові пам'ятника Грушевському сидить голуб. Максим спостерігає за ним і сердиться, бо птахи обробили пам'ятник і ніхто на це звертає уваги. А йому, колишньому працівникові райкому партії, де на цьому постаменті за радвлади стояв Володька і заглядав у папірець, чи його бува у універмазі злодійкуваті продавці не обрахували, болить. Він з таким базграйством не може змиритися.

Саме повз проходив Склянка Фужерович,(Степан Федорович) - теж колишній номенклатуник.

- Ти видиш що сі робит?

- Що сі робит? То сі робит, що сі робит.

- Та як ти смієш! Голуби на мудру голову першого президента гидять, хіба то не політика? Як то таке може бути коло Білого дому? Тож ганьба ганьбенна!

- То байки! Дивисі, читай "...хайло Груш...ський" написано. Бомжата крадуть мідні букви і здають на металолом. І куди дивиться адміністрація? Я би ох, я би тото ох прав... Ганьба! Хочуть здати в металобрухт нашу історію.

- Я за секретарювання Нібельмеса робив у райкомі. Але ніхто дотепер не знає ким я робив. Я був завідуючим Лєніна.

- Ти шо, Шпінді-мінді?

- Не шпінді-мінді, а таки так. Я рахувавсі інструктором відділу пропаганди і агітації, а робив коло Лєніна Ілліча. То була дуже відповідальна ділянка роботи. Без могорича не обходилось, завгосп ставив. Деколи і перший інтересувався моїми справами. У мої обов'язки входило вдосвіта встати, взяти швабру на довгім патику і зволожити вождя пролетаріату. Я дивився за тим, аби на його мудру голову ніяка пташка не наробила. А як наробила, то відразоньку стирав. І від пороху пам'ятник втирав. Аби він блищьив, як в кота писанки. Я й квіти підкладав, щоб народ бачив, як він любить Лєніна - квіти щораз свіжі кладе до ніг. А коли розмножилося в місті багато голубів і від них не було спасу, то я підказав як працівник відділу пропаганди і голубів повідстрілювали. За ленінську ідею все робилося, щоб вона процвітала. І отак щодень, роками. Робота була люкс і гроші не согірші. Цілі дни з райкомівськими шоферами у карти, в доміно козелився. А тепер? Я вас питаюся, бо ви вхожі до влади. Безробітних повно, а за пам'ятником нема кому глядіти.

Тогди я ще наглядав і за пам'ятником Шевченка. Але його голови я не пантрував. Мені казали лише дивитися за тим, хто до пам'ятника Тарасові кладе квіти, вінки - і всьо. Їх то інтересувало найбільше.

А нині про політику лише й чуєш розпатякують, та політика туво починається. З догляду за пам'ятником.

- Через то й Союз заваливсі, що бажане видавали за дійсне, за народ розписувалися. А народ уже був грамотний, він і розписався за всіх. І Леніна, аби його не обгиджували голуби миру, скинув, - розставив крапки над "І" Склянка Фужерович.


Зміст Попередня Наступна

(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS