Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 
Зміст Попередня Наступна

ЗАГОТКОЛГОТСІК

Пішла нарешті Олеся на соко-екстрактний завод влаштовуватись на сезонну роботу. Буде сім'ї тепер легше на дві зарплати. Хутко повернулася. Каже чоловікові: "Без колготок на роботу не беруть. Купи нові екологічно чисті колготки і все буде о'кей".

Він, стрепенувшись, тільки вирячився на Олесю.

- А що, аби не сипалось з-під спідниці на продукцію, чи як?

- Не чиякай. Жінок старших 30 років взагалі не беруть.

- Що?

- Каже директор, що треба мати міць в руках! Швидко давай гроші на колготки. Зароблю, віддам. Там черга на роботу стоїть.

Чоловік рота як роззявив, то так і застиг, але витягнув гаманець.

Відтоді Олеся колготи міняла частіше, як він шкарпетки. Старі зникали з крейсерською швидкістю. Бо через кілька днів знову.

- Та ж учора я давав.

- Кожен день треба, бо більше не витримують, рвуться... Не питайся, бо більше не скажу. То виробнича таємниця.

-А ти знімай, коли берешся до роботи. Де я стільки грошей наберу? - жартував чоловік.

- Не даш ти, йду до сусіда. За розходувані колготи в двойном розмірі платить директор буде.

Зовсім розгубився. Що за чорт! Що то за директор, що рве жінкам колготи? Може, їдуть у ліс ягоди збирати, то аби не поколотись, колготи натягає як спецодяг?

- А ти йди, запитай в директора, де діваються, - відбивається дружина. - Обіцяє повернути гроші за колготки подвійно, тільки трохи треба почекати.

- Ти що з ним спиш?

- Дурень! Я сказала - виробнича таємниця. Паняй до директора і запитайся. Якщо я скажу - відразу в розчот! - тріснула дверми Олеся.

І той побіг. Без стуку до кабінету директора урвався.

- Ви ж можете забезпечувати своїх працівників спецодягом? - почав з порога.

- Не поняв. Це ви мене буде вчити бізнесувати! - зробив очі наче дві сковорідки, дивлячись на непроханого гостя симпатяга директор.

- А що тут понімати. Видають же ж спецівки на підприємствах. Тепер декотрі робітники ходять в білих рукавичках, в кращих, як колись пани ходили. Я ж не маю змоги щодень нові колготи купувати.

- Цей... - знітився директор, - якщо по секрету, у нас колготи за соковитискач. Тільки нікому - ні словечка! Старий прес поламався. Ми ж не можемо допустити, щоб малина псувалась. Сировина так сказати. За літр малини збирачам платимо по 20 гривень. Малина - ягода сезонна. Завтра обсиплеться і народ без малинового соку залишиться. А малиновий сік від простуди, від грипу - чудовий лік. А ви колготки. Будуть колготки і до колготок. Пождіть трошки, нехай криза вгамується.

- А при чому тут колготи?

- Як при чому? Колготами соки видушуємо.

- Ага-га! То ви через колготи малину пропускаєте. І чому я, бевзь, не здогадався. А я думав про вас гірше, пане директор. Дякую!


Зміст Попередня Наступна

(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS