Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 
Зміст Попередня Наступна

ЗАРОЗУМІЛИЙ КОМП'ЮТЕР

Не мала баба клопоту, тобто я, то купив собі комп'ютер. На свою голову!

Розумніший за мене, хоч має терабайт пам'яті, а в мене дві вищі освіти, мой! Та ще курси по безробіттю. Скільки то буде гігабайт чи терабайт? Тому я представник не темного, а таки освіченого комп'ютерного народу. Він того не хоче втямити, хоч і молодший від мене на десятки років.

Чи ти сказився, чи тобі таки бракує семої клепки в голові та зваж, чоловічку, на мою сиву бороду.

До того, з комуняцьким душком. Я пишу про комуністів зі зневагою, знаю чому, а він, габайтник, мене поправляє і щораз слово "комуняка підкреслює, або переправляє на "коняка". Видко, що комп з комуністичним душком, хоч маде із Канади.

... Я написав: "Петро гиблював дошки на вікна". Він переправив і написав, що не ГИБЛЮВАВ, а "виблював дошки на вікна".

Гиблює, що куди!

Я пишу в оповіданні про тяжку працю, де герої туфлями викидають з траншей землю. Ну бачите, що псявіра пише. Мудак! Дебіл! Хто туфлями викидає з ями землю!? Для цього є лопати! Шуфлі! ШУФЛЯМИ: такими лопатами, що бери побільше, кидай якнайдальше.

До того ж підспівує північним сусідам. Або ні?

У мене: "Спиртюга лився рікою", він на свій кшталт слово, тому "СПИРТ ЮГА лився..." вийшло. Але звідки він дізнався, бо й справді спирт мені прислала родичка з півдня - з Херсона, з картелю "Херспирт".

Я пишу в оповіданні: ветеран натискав на педальки... Великий німий виправляє на "медальки".

Пишу: "знервований відвідувач мобілкою вдарив по голові...", він своєї: "знервований відвідувач побілкою вдарив... ".

Пишу до редакторки: "високоповажна п. професор Йосипа Теодорівна ЦЬОХА", а він ліпше знає, і править на "високоповажна п. професор Йосипа Тореодорівна Льоха... підемо в гори, назбираємо акинів...". Уявляєте пані Цьоху, яка розклеює конверт, а до неї звертаються: високоповажна пані Льоха. І закликають цю "льоху" приїжджати в гори назбирати собі акинів (я писав "афинів").

Та все одно комп, коли я вже виправив покривлені слова востаннє, виводив написане на принтер, таки по-своєму впік пані Цьоху, переіменувавши на Льоху. Пані Цьоха після цього таки по-свинськи обійшлася зі мною, не пустила до друку моє оповідання. Поїхав я у редакцію виясняти справу, вибачатися, а з мене співробітники друть лаха: "Пані Льохи Тореадаровни нема. Пані Льоха поїхала з Тореадором в гори збирати акинів". Я тільки витріщився! Видко, й їхній комп'ютер має бзіка!

Тепер не підводить мене моє комп'ютерне чудо під дурного хату. Коли пишу щось офіційне, серйозне, сідаю за стару друкарську машинку і товчу, а "чудо", здається, регоче з мене, котрий має вищу освіту в квадраті.

Горбатого компа могила виправить! Адивіть! навіть тепер він мене напоумлює і пише: "горбатого помпа виправить". Ну, ну!

Та пішов би ти, Гейстів сину, в баню, свої чіпи прополоскати! Всьо!


Зміст Попередня Наступна

(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS