Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 
Зміст Попередня Наступна

ГУЛЯШ З КАПЕЛЮХІВ

Поїхав я відпочивати у Крим, аж у Ялту.

Нічого собі курорт. Не сказав би, що на сотку, але я на сорок вісім може бути. Трохи людей забагато. Смуга морська для такого "калічества" засмагальників з усього колишнього Союзу завузька. Але байки: для людей і планета завузька. Я зумів собі знайти місце на пляжі, не відходячи далеко від центральної набережної.

Засмагав, аж голова зайнялася від пекучого сонця червоним. Мусив собі придбати капелюха, щоб захистити мудраню від попадання прямих променів.

Ба, не встиг обернутись з води, як дивлюсь, а бриля немає. Вкрали... Може, й турецький вітер.

Шкода мені стало не так моїх грошей, як солом'яного красеня, білим пояском підперезаного, де можна було заховати й дрібні гроші і в ньому я виглядав на мексиканського мачо.

Написав оголошення про те, щоб мені на вказану адресу, хто знайшов капелюха, повернули.

Ніколи не подумав би, що так багато довкола мене порядних людей, бо найрізноманітнішого фасону "шляпи" почали після цього поступати до мене, що я аж злякався. І мою принесли. Господи! за дві доби стільки назносили того капелюшного добра, що я не знав як од нього відігнатися. То знову використав уже випробуваний метод, щоб не зносили мені непотріб, бо увесь номер уже закапелюшений. Я зрозумів, що вітер тоді, коли й у мене капелюха вкрав, загріб сотні головних уборів, то люди їх зносять до мене, написав: "Дорогіє граждані! У зв'язку з тим, що на мою відозву повернути загубленого капелюха (шляпу), відгукнулось багато граждан, прошу більше шляп до мене у №6... не зносити, бо нікуди їх дівать. Наперед вдячний!". І прибив аркушик на тому самому місці, де й попереднє оголошення. Проте капелюшна ріка не припинила свій плин. По стелю я заклав кімнатчину загубленим людьми добром. Хтось навіть загублений кимось презерватив приніс.

-А це що таке? - закипаю люттю.

- Как што! Ето же тоже головной убор... - кинув на стіл і пішов.

Зі злості, що відпочинок мені попсували, запив. До того загуляв, що вже й на квиток грошей не вистарчало, щоб додому повернутись. Отака то справа в капелюсі!

Довелось вибирати з капелюшні кращі зразки і йти на базар продавати. Дещо спродав. Решту забрав додому і відкрив з продажу капелюхів палатку. Бізнесменом став. Збираюся знов до Ялти. За дармовими капелюхами.


Зміст Попередня Наступна

(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS