Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 
Зміст Попередня Наступна

ЇСТИ, ТО НЕ ПИТИ

То давненько відбувалося у шляхетнім бойківськім с. Витвиця. Жив у селі один селянин-шляхтич, що надто причастився до горілки. Пропив і поле, і худобу. Тому місцевий священик письменник Микола Дерлиця заповзявся допомогти нещасному шляхтичу В., вирвати його з обіймів нечистої сили. У неділю під час богослужіння заставив В. заприсягтися не пити. Мусив пияк коритися перед громадою. Поклявся не пити ніколи.

Після відправи, щойно люди розійшлися з церковного подвір'я, В. прямою наводкою почалапав до сільської корчми, що недалечко стояла від церкви. І до корчмаря:

- Давай горілки, таріль і ложку...

А гендляр уже знав, що В. заприсягнувся більше ніколи не вживати алкоголю.

- Ви сказало, що не буде пити. Ви просило горілки. Як то є?

- Клади! Кому кажу.

- Ну-ну. Бог виділо, що я не давав. - та й кладе на стіл перед пияком, як він просив: таріль, ложку і пляшку.

В. налив у тарілку горілки, бере в руку ложку і зачерає...

- Я, мошку, заприсягнув не пити, але не запрасягав не їсти. То я буду її їсти. І присяги не порушую.

Як про той виверт В. дізнався о. Дерлиця, дуже сміявся і дивувався винахідливості витвичанина. Бо таки не пропив він остаточно свого розуму.


Зміст Попередня Наступна

(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS