Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 
Зміст Попередня Наступна

ЧЕСНІ ВИБОРИ. УСЯК ГОЛОСУЄ НА СВІЙ РОЗУМ І СМАК

Ціни на виборців зростають. Колись виборець коштував кіло чи два гречки, бляшанку паштету, чи майонезний слоїк меду. Декотрих й обіцянками було достатньо нагодувати. Але життя на місці не стоїть!

На минулих виборах вже й 50 гривень за голос давали. За ці капітали мішечок гречки можна було купити. Виборець хутенько зорієнтувався. Їв гречку і завжди згадував про генофонд нації.

Знов на горизонті вибори замаячіли. Подалися мажори колядувати по мажоритарних округах Чого тільки не вигадують, аби заманити електоральних рибок в свої сіті.. Кожен кандидатюга сушить собі голову над тим, чим узяти виборця, у якого запити зросли. Святих книг уже теж не беруть, бо на попередніх виборах роздавали їх з своїми портретами. Не відрізниш де Ісус, а де кандидат.

П'ять років у селі гостинець ніхто не ремонтував, то коли дощ, люди плавали. Для електорату перед виборами Гумаки завіз у село. Голова сільради: Ви би, пане кандидат, ліпше гостинець у селі заасфальтували, за вас би всі люди проголосували.

- Не всьо зразу. На ці вибори гумаків доста, а то в калюжах уже риба заплодилася. П'яний Іван упав в калабаню і зубами рибу зловив собі на закуску. Вам не встидно, пане голово? Асфальт на наступні вибори. залишимо. А тепер народ рятувати від баюр гумаками саме враз. Криза!

Гумаковий кандидат священику і фельдшеру по дві пари гумаків, голові сільради три уділив. Бо вони по калюжах ходять на виклики і в них будуть люди питатися за кого голосувати.

Священик закликав голосувати своїм сумлінням, але не забувати, хто сестер і братів рятує від калюж, за гумаковізацію села! "Отож, завершував отець, - во ім'я отця і сина, голосуйте за раба Божого Мартина"...

Голова запевняв, якщо село цього разу правильно проголосує, то наступного разу будуть видавати вже кирзові чоботи, а за програмою максимум - заасфальтують гостинець.

Але він поспішив і прорахувався! Покупці електорату пішли в село косяками. Бізнесменів, котрим забаглося стати слугами народу, хоч відбавляй! Один, від електрики, узявся освітлити темне село. Аби люди бачили куди обходити калюжі, не чавили сонних жаб, за його рахунок по стовпах ліхтарів понавішали. Його й охрестили Звіздульським кандидатом, бо щораз підкреслював: "Досі вам тільки звіздюлєй навішували, а я вам навішав ліхтарів".

Однак кандидат від ПСПенів Гуглик, дізнавшись про гумакові залицяння до виборців, згодився гостинець у селі заасфальтувати.

І зобов'язання виконав: одягнув сільську дорогу в чорну камізельку. Проблема гумаків відпала одразу. Кандидат Максим Гумак волосся на голові собі рвав, що його так ловко обвели довкола пальця. Асфальтченко наперед уже святкував перемогу.

Втім, передчасно, оскільки кандидат від партії ССТ (якого прозвали Бусік) опісля, коли вже дорога стала схожа на лисину депутата - гладенькою, добився, що в село пустили з райцентру, і навіть зі Львова! маршрутки, буси з гуманітаркою.

П'ятий мажор-претендент на звання слуги народу Дебільченко вежу-антену для приймання сигналів мобільного зв'язку пристарав. Для реклами. Голові сільради, фельдшеру, священику, директору школи купив мобілки, щоб агітували за повну мобілкізацію села. Селяни інтенсивно отелефонювалися і тішилися вишкою, як французи Ейфелевою вежею.

Збирачі електоральних душ на зустрічах з виборцями псячились. Асфальтченко, наприклад, казав, що в гумових чоботях ноги потіють і на п'ятах мозолі нагризають, то в них не зайдеш в Європу, від цього ревматизм може бути. Від того, що асфальт улітку випаровується і тими випарами дихати шкідливо для здоров'я, авта тепер на великих швидкостях ганяють і курей чавлять, бджоли з асфальту смолу збирають, тому мед не годиться - резюма Гумаковського. Світло на стовпах не даватиме людям уночі спати, антена для мобільного зв'язку - взагалі волохата справа. Імпотенція, мовляв, через неї напала уже на всіх самців, починаючи від горобців, когутів і закінчуючи чоловіками, ось і бджоли вже мед з асфальту добувають, бо імпульс вежі збиває їх з пантелику.

Селяни розгубилися. Електорат не знав котрому з кандидатів надати перевагу, адже всі постаралися для села. Купу сільських проблем вирішили!

У день виборів народ у жовтих гумових чоботях по заасфальтованій, освітленій вулиці повалив голосувати, з гордістю дивлячись на сільську "ейфелеву вежу". Голосували за велінням серця... Старики за гумаки, пияки за асфальт, бо їм набридло в калюжах тверезіти, блударі за ліхтарі, а молодь за "дебілки"...


Зміст Попередня Наступна

(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS