Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 
Зміст Попередня Наступна

І КІНЦІ В ВОДУ

Зачастили в край Смерекових пнів непрохані гості - дощики, дощі і дощища. Струмки стають ріками, а калюжі морями. Кліматичний енурез доконує мій Галичлянд. Мочить наш край природа без перепрошую. Роками дзюрунить і не спиняється, періщить, як сліпий батогом. А все через глобалізацію, через те, що ліси вирізують глобально. Природа в такий спосіб бореться із глобалістами, що плюндрують Край.

Топиться народ не так в горілці, як у водах повеневих, зачастив "утопітєльний сезон". Пливуть хати, стодоли, стайні, алкоголіки у ваннах, бомжі в сміттєвих скринях, корови з копицями сіна Пливуть вулики з бджолами, коти, пси, дерева, туалети з людьми, авта з пасажирами. А у воді керувати автом, гірше, як на ожеледиці.

Давно пора авта виготовляти на підводних крилах.

То не анекдот про капелюх, котрий по воді сюди-туди бігає навесні під час повені, то правда, що вуйко Петро з Мізуня під тим капелюхом у Свічі-розгуляйці свою приватизовану ділянку орав, аби встигнути завеснувати.

У Вишкові вовки почали під час повені за людьми ганяти, щоб у гори відпровадити, аби не потопилися.

Один Ярослав, оце розповів мені, що коли тонув, якби не зачепився був за труну, що вирвало з кладовища на Рожнятівщині, вже би також був у домовині, а так вперше в історії труна порятувала життя. Зробив з домовини човен, а вона була змайстована на совість, з сухих дощок. Врятувався сам, ще й допомагав іншим. За чвертку перевозив домовиною через ріку людей, продукти доставляв постраждалим.

Та що тільки не пливе ріками під час повені! Один "металіст", той що на металобрухті спеціалізується, у Дністрі, коли вода почала спадати наткнувся і впіймав новенького танка. То тільки розконсервував, залив пального, завів, заїхав на базу прийому брухту продав і купив собі нову господарку, бо стару вода забрала. Металобрухтівці танк сплавили за валюту в Іран, що піднявся було міжнародний шкандаль, мовляв, оранжисти вже дійшли до ручки і на металобрухт нову зброю сплавляють. Направили у енну дивізію ревізорів з КРУ, виявили, що на повінь військовики списали 20 танків, щоб не захаращували ангари, де вони гаражі поробили і здають їх в оренду.

Ракету р. Болохівка вимила в рахинських лісах, що її сховав старшина на всяк випадок, щоб було чим пришестя третіх совітів зустріти. Вода викотила ракету з сховку і понесла в розбурханих хвилях. Десь за Войниловом у ракету потрапляє валун, ракета розривається і прошу дуже, люди, що сиділи на печах, рибу ловили варену вже і щасливо перебули повінь.

Один неборачище вранці проснувся, дивиться - 29 копиць сіна спинилося в нього на городі. Поїхав до того газди у Кропивник, в котрого вода вкрала сіно, за безцінь взяв у оренду дві корови, бо тому нічим їх годувати, - цілу зиму молоками-сметанами сім'я заливалась.

Іван Бойко дуже хотів на захід перебратися, щоб зажити там на повну губу. Його двічі виганяли з Європи, бо не мав візи. А тут повінь. Підірвав Іван хату і поплив Прутом, стодолу причепив як баржу, у Європі аж пришвартувався. І без візи: 35 євро зекономив, вже отримав європейський паспорт. Як вимушений емігрант.

Зголоднілий крокодил, скориставшись повінню, заплив Дністром аж у Підбережжя. То всіх переполошив, перестали селяни своїх дітей пускати купатись. Проковтнув алігатор якогось алкаша, сп'янів, заснув, сплив на поверхню і його добили. А газети ціле літо мали про що писати.

А з людьми що робиться під час злив!

Відрами декотрі воду вночі носили, щоб зробити в себе в помешканні повінь і взяти в держави грошову допомогу. В Галицькому районі третій поверх залили в п'ятиповерхівці. Вигідно!

В прирічкових селах уже привикли на урядову допомогу, то й картоплю не садили, бо жуки її з'їдять або ріка позаливає, все одно компенсація буде щедрою. Просять в Бога проливнів, щоб хоч трохи шкоди, щоб накиринило хоч на п'ять тисяч грн..

Правда, не всі попи погоджуються просити в Небес великої води. В одному з сіл в посушливе літо замовили молебень. Зібрали гроші, до священика, той, перерахувавши зібране, сказав: "Парафіяни! Не смішіться! За такі гроші і не захмариться!" Тоді того духівника громада прогнала, винаймила собі другого, аби не наживався на чужім горі.

Підприємці, чиновники теж просять Бога, аби надсилав грози, щоб води бушували, щоб змили крихти ними спорудженого у 2008 р., щоб замулити очі верховній владі і людям, щоб не горланили: владці вкрали, а все на воду списали! Заховали кінці у воду!

Як нам далі бути?

У школах найвища пора впроваджувати уроки навчання з плавання, а не з футболу. Плавати нарід не уміє, ми переконалися під час виборів навіть, бо за ким поплив нарід? За Регіона Фйодирича і дондурасівців прогаласував.

Налагодити виробництво човнів і якорів. Всі будівлі попри ріки поприпинати. Брати приклад з Михайла Нардупенка, який хату побудував на понтонах.

Створити повеневі війська. Як відомо, армія наша доблесно голодна, а коли йде потоплеників виловлювати, селяни її підгодовують. Тому ті війська поставити на баланс сільських, селищних рад, щоб армія і боєздатна, і недорога і з народом!

Галицький гірський підводний флот на всяк випадок побудувати. Підводні човни швидкого реагування. Організувати загони мобільних водолазів. У Вигоді, кажуть, морський флот бойківський закладає колишній командувач, бо в Криму флот дихає на ладан. За раз уб'ємо двох зайців.

Худоба на підводних подушках здалася б. З пропелерами замість хвостів. Корів навчити плавати батерфляєм, курям на лапках присобачити скотчові плавники.

Однак повені - це не тільки стихійне лихо, але й хвилі оновлення, нові робочі місця, інвестиції, відмивання брудних грошей, скорочення безробітних, в тому числі і за рахунок потоплеників.

Виглядає, ліквідатори наслідків стихії, якщо не буде повеней, їх організують: розстрілюватимуть хмарне небо з гармат, щоб їм на радість плакало! Щоб на спраглих свіжа копійчина капала з неба. І народ їм допоможе. Люди уже знають, що держава повеневі збитки покриє.


Зміст Попередня Наступна

(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS