Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 
Зміст Попередня Наступна

КОМУНІСТ У ЦЕРКВІ

(стара байка на новий лад)

Заїжджий підстаркуватий комуніст Ніхалай нарешті оженився. Взяла собі його за чоловіка стара дівка, яку прозивали Дужефайна.

По тому, як він пяний зайшов до неї на Великдень і з'їв шість свячених яєць, третину паски, п'ятдесять сантиметрів копченої ковбаси, патик хрону.

- Та який він комуніст, коли в гумаках ходить весь час, - виправдовувалась перед односельцями Дужефайна. - Комуністи з кирзаків не вилазять. І паски не їдять. А він теребить.

Дужефайна після цього була впевнена, що споживши освячені дари божі, Ніхалай став на путь їстини - і можна з ним жити, уже не безбожник, освятився.

Ніхалай був той екс-комуняка, до якого віталися на Різдво "Христос народився", а він одповідав: "Я уже знаю, мнє ужє докладивалі. Сколько можна одно і то же".

Почала його Дужефайна навертати до Бога, відлучати од спиртного, бо ж пив, як потріскана земля воду. Вона, щоб не грішив, давала Ніхалаю запивати горілку свяченою водою, аби вигнати з нього злого духа остаточно.

Каже якось Ніхалаю занедужала Дужефайна:

- Йди, Ніхалашка, у церкву, пора гріхи відмолювати, уже ж смерть за плечима косу наточує. Ти ж був великим грішником, треба і висповідатися, щоб прийняла сира земля тіло твоє, а Небеса - душу! Тільки гляди, у церкві не позіхай, бо біс у рота залетить, в тобі поселиться, то вже -навічно.

- Що я буду там дєлать, когда я не знаю, де в церкві пріпарковаться.

- А ти роби те, що люди, і все добре буде.

Він погодився і пошвендяв до церкви... Став у бабинці поміж парафіянами і роззирається. На сон його хилить, але позіхати боїться, щоб біс у ньому не поселився.

Що люди то, й він. Люди хрестяться і він також. Коли це ззаду чоловік, коли він зігнувся, щоб позіхнути, ненароком штурхнув його рукою.

Ага значить, треба штовхнуть рукою того, хто попереду тебе, - подумав колишній комуняка. А попереду стояла молода пані, що теж недалеко відкотилися від члена у справі віросповідання. Йшла до церкви, щоб себе показать, а не духовно припадать до образів. Ото він її не в спину штовхнув, а ненароком трохи нижче, у пишноти. Вона як розвернеться після такого нечуваного нахабства. "Ти шо собі дозволяєш у церкві?!" І своєю наманікюреною рукою комуняку у мордяку. Ага, зрозумів по-своєму комуняка: відпускаєси... І мужчину, що позад нього випрошував у Бога помилування, як тарахне! Той з копит звалився. А вся молільна громада: ууууу, Господи помилуй. Мужики комуняку за чубок і вивели з храму, та копняка з церковного подвір'я.

Коли повернулися, священик саме сповідав людей, збоку від іконостасу. Почав їх картати, що не можна бити покаянника, щоб завернули. Ніхалай навертається до Бога, треба йому допомогти, настановить на путь праведний.

Побігли мужики, завернули нещасного. Кажуть: тебе священик хоче висповідати.

Він підійшов до пароха, клякнув на коліна, як усі клякали.

Каже йому духівник: говоріть гріхи, які маєте.

- Ніяких грєхів, - каже комуніст, - у мене німа. Я паску єл і яйца. У мене ваще нічого нема. Усе розтєряв... У мене є газові труби. Але я їх не крав. Залишили з газконтори і забули.

- То, може, ви мені їх відпустите? - спохопився ієрей. - Мені якраз треба газопровід міняти. Ви мені відпускаєте труби, я вам відпускаю гріхи.

- Ідьоть, - каже комуняка, - только ви скажіте етім своїм, щоб меня більше не колотілі.

Безбожник зрозумів це по-своєму, що з Богом можна теж домовитися.

- Хорошо палучілось: он мне - грєхі, а я єму - труби. Всьо сошлось і вінцом угостіл потом меня, дал крест понюхать. Буду ходіть в церковь, - хвалився після повернення з церкви Дужефайній, розводячись про храмові пригоди. - Меня сперва побілі, а потом, штоб не подавал в суд, магарич поставілі.

Ось так й заангажували колишнього пияка і атеїста до церкви. Тепер Ніхалай відмолює гріхи молодості, по два рази на місяць сповідається, щоб скуштувати "церковного вина", якого йому вдома Дужефайна не дозволяє пити, а священик не шкодує. Уже хрест не нюхає, а цілує і вітається по християнськи: «Славайса». Віддячується за труби, чи шо?


Зміст Попередня Наступна

(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS