Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 
Зміст Попередня Наступна

ПАЛИЧКА-ВИРУЧАЛОЧКА

Ліз Прокіп по драбині та й, як він казав, упав з лєстніци, та й скрутив собі голову. Голову вдалося хутко підремонтувати: три дні не пив і вона стала на місце. Гірше з ногою, яку також пошкодив. Не було на чому йти в кнайпу, лигать горілку, щоб голова відійшла остаточно і стала на місце. На милиці сів. Потому на палицю. Сподобалось Прокопові бути калікою. Люди на калік зважають, рахуються, як з начальством.

Нога уже нормальна, та не може вже Прокіп без палиці. То як пільга, для чорнобильця чи ветерана праці. Як наркотик. Сказано - паличка-виручалочка.

Пустився Прокіп до лікарні їхати - палиця під пахвою. Наближаючись до автобусної зупинки, де люди купчаться, палицю в руку, підпирається і кутуляє помаленьку. Горбиться, на лягає на ногу. Спершу на ліву, а потому, згадавши, що його "права болить", накульгує на праву. Сапить аж. Мовляв, так йому боляче, так йому те стерво муляє - нога!

Кипить Прокіп, як окріп, як наче губи обпік на зупинці, де пасажирів зграя зібралася, бо важко буде впихатися до автобуса.

Ледве у салон запхнувся, аби шофер видів, аби грошей не вимагав за проїзд, то видає таку стагнацію стогону, аж за зуби хапає. Скривиться, якби кисле яблуко з'їв. І місце йому хутенько вступають. А коли ні починає огризатися.

- А як ти з гладіолусами, то як з тебе грошей не брати, прискіпується до сусіда. - Маєш на квіти коханці, то й на квиток маєш! Не терплю пенсіонерів з квітами.

Або отой з апельсинами! Раз ти апельсини замість манної каші хрумкаєш, то в тебе є й на проїзд. Можеш і на таксі прокататися.

- В лікарню, жінці купив.

- Вже повірив. В тебе жінка не має чим хрупати апельсини. Уже п'ятирічка минула, як увесь асортимент зубів розгубила.

- Не грубіяньте, пане.

- Бачиш на апельсинах пики наїли і ще й огризаються, - не вгамовується Прокіп. - Пільгачів нині розвелося стадами. А ще треба на того парня наробити, що держслужбовець. Я інвалід і то мушу.

Й від автобуса Прокіп йде, що аж страх збирає. Для лікаря міну робить, аби не казав, що без палиці обходиться, бо не дасть довідки.

Прокіп наче в лікарні лежить, а оскільки нема чим в лікарні підзаряджати хворих, то додому ходить підхарчовуватись.

Лікар любить стояти у вікні кабінету, що виходить саме на вулицю, яку ґвалтує Прокіп. Доктор виглядає хворих, бо ж похмелиться хочеться і йому, а серйозні лікарі зранку хіба що можуть собі дозволити корок від спирту понюхати.

Прокіп з своїм лікарем стограмівку спирту розпив. Лікар похмелитись хотів, а не було з ким, то з Прокопом...

І чалапає Прокіп з лікарні алкогольними стежками, підпираючись на костур, повертає на озеро, до вудкарів.

Аж тепер, коли з рибаками наловив чарок більш як треба, насправжки треба чимось відганятися од вередливої довколишності. Триматися міцніш за земну кулю, аби не впасти у воду. Уш!

- Куди ж ти, Прокопе? - запитує знайомий, що йде рибалити.

- Здається, до шпиталю...

- Від тебе спиртним несе...

- Несе... Мені спиртом протирали ясна і язик, в мене ротова порожнина слаба. Бактеріоз...

Підпирає Прокіп заградусене тіло палицею і несе додому у ліжко. Чи до лікарні - все одно. Куди ближче.

Чарівну паличку кладе під подушку, щоб не поцупили. Мало кому збреде в голову перейняти досвід Прокопа. Адже без палиці Прокіп - не окріп, а холодна вода - ніц не варта!

Зранку Прокіп встає, дивиться на себе в дзеркало і обурюється:

- До чого, козли, народ довели!


Зміст Попередня Наступна

(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS