Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 
Зміст Попередня Наступна

САЛОТЕРАПІЯ

Збирали Андрія Нудія на операцію, бо ним крутило, як сирою дошкою. Ні ношпа, ні спазмалгон не допомагали. Треба негайно в лікарню.

- Нема чого перти без грошей, бо там на ліжках таких повно валяється, - радить сусід. - Такі приканчуваються там тіки так. Дивишся, через день-два прикончився, бо нічого не всунув кому треба. А безплатно лікуватися - дарма лікуватися. Не всунув - ніхто не береться й пульс прослухати.

- Я не маю відки, - сумно бурчить Андрій. - Всі запаси повішкробував на ліки. Я не платіжеспроможний...

- А я возьму трилітровий слоїк молока, колесо сира і літру сметани, - впихається до розмови Андріїха. - Таких дарунків хіба не доста?

- Не смішіться! У Андрія, каміння. Це ж треба негайно операцію. Без передоплати, без авансу нині і в лікарні ніхто ніякі операції не проводить.

- Берім хіба Алісу з кучі.

- Живу свиню? - зводить почервонілі очі на чоловіка дружина.

- А що? Хто що дає, вони беруть, - повчає сусід. - Медицину фінансують за конченим сценарієм, медики в стані жебраків... Як не дасте, то вам тампон, або ножиці в череві забудуть. Вони, напівголодні, думають не про вас, а про то, що задурно стараються... То таке, голодний доктор гірше татарина. В нього скальпель в руках... І синь небес!

- Грузим у багажник і вйо, - ловиться Андрій за живота, де вселенські чорти шабаш справляють.

- Привезли на операцію чоловіка з глухого села, - каже Андріїха в хірургії. - Каміння в нього. І в печінках, і в нирках, і в міхурі. Чоловік конає... Ми привезли на завдаток шкварок - живу свиню, бо не маємо більше чим віддячитись, - роз'яснює обстановку хірургу.

- Ну, ладно, - каже хірург, - буде хворим чим пісний борщ закришити. Згружайте.

Андрія забирали у відділення, а живий хабар в ізолятор. Аліса, відчуваючи лихе, вирвалася з багажника, і - за газдами. Увірвалася в корпус та як заквичить, та як почне викабелюватися. Все ковнірголовою пішло: шафи, тумбочки і так далі. Персонал перепудився. По вікнах скаче. Хворі думають - судна година наступає.

Головний лікар якраз на обході був. Бо чекав з області на перевірку. Як дасть усім розгін.

- Ви що з лікарні свинюшник зробили! Звідки порося? Роха нам ту увесь марафет перекиринить. Усю підлогу перериє. Чиє то є? Я свинства не потерплю!

Андрій відчув, що діло капець. Зірвався з носилок і давай свиню свою приборкувати. Кричить до неї: "Аліса, перестань!" Справа в тім, що Андріїха їсти Алісі не дала зранку, то вона розвоювалася.

Аж хтось з мудрих ескулапів догадався штрикнути хуліганці снодійного защика. То вона під ліжком якоїсь перезволоженої пані втихомирилася, разом з панею.

Кладуть свиню під наркозом на ноші.

Головний репетує:

- Я вас у міліцію здам! Ви нас підставляєте. Ще подумають, що ми беремо хабарі тушками.

А тут ще й міліцінор нашкандибався. А тут і комісія у дверях. Очі протирає. З операційної ж хряка виносять...

Якийсь дивачисько на додачу пробелемкав:

- Ви дивіться, що доктори з Аліси зробили...

- А що тут такого? Пластична операція, - піддає жару його товариш.

Андрій з дружиною - хутесенько свиню у багажник, сам за керівницю "москаля", повний кАпець газу - і додому. Лишив і сусіда. З переляку і за каміння забув, боявся що його за спробу дати хірургу хабара, а свідків предостатньо, посадять за грати. Якщо в "особо крупних розмерах", до восьми років світить. А свиня була крупна: перед передніми лопатками в діаметрі мала уже дев'яносто вісім сантиметрів.

Придуднів додому. Найперше Алісі їсти, а рохлюша після наркозу не прокидається, ледь в розетку сопе. Що його робить? Довго не роздумуючи, аби не гегнула - різати, ножа під ліву лопатку - і на ковбаси...

Від свинського стресу Андрієве каміняччя присмирніло. А один великий вискочив. І він відмовився йти під ніж.

Проходить курс салотерапії і ногами в спину б'ється. Уже не скрипить. Сало каміння змастило і воно тихо сидить...


Зміст Попередня Наступна

(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS