Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 
Зміст Попередня Наступна

ХАМСЬКІ, ХОМСЬКІ, ПЕРНАТІ...

Вулиця Братська розпочиналась будинком №13 і ним закінчувалася, перегороджена бетонними оцупком з виямком, де цвіли квіти, що надихали поетесу Теодору Драйзер писати модерні вірші. "Тут цвіло айстровиння, палало трояндаррям кохання, проїжджало оповз велосипеддя..."

У будинку №13 мешкали В. М. Хімічин, В. М. Хемишин, О.І. Хамишин О. І. Хомишин. Та плюс В. І. Хемій!!! То була катавасія з тими хамовитими прізвищами. Перш за все хамство у ставленні до Х. відчувалося з боку державних і комунальних служб. Порушувалася конституція щодо недоторканості житла, таємниці переписки. Авжеж! Любовні листи від коханця, адресовані Хемишин, потрапляли часто у поштову скриньку Хамишин або Хомишин. І навпаки. За неуважність двох листонош з роботи вигнали, а три - звільнились з роботи за власним бажанням.

Ці п'ять родин Х.Х.Х.Х.Х. перебували між собою в стані перманентних війн, бо через плутанину прізвищ виникали між ними конфлікти, що аж поінколи тріщали не тільки "етажі", але й ребра, голови! Що збивало з ритму і роботу працівників міліції. прокуратури, народного суду.

Хамишин не платить роками за воду, наприклад, а до суду викликають В. М. Хімічин. Вона до суду не з'являється, бо справно платить за воду, але їй суд приписує борг і з неї щомісяця з зарплати стягають гроші. Поки з'ясувала за що кара на неї впала, вона борг сусідки погасила. Звертається, аби та повернула їй проплачену суму, а О. І. Хамишин хамить таки: каже, що вона теж встидлива, хай іде в суд сама, бо вона легка - мало важить.

В. Хімічин, яка боїться суду, як борода бритви, бо не платись за газ, аби хоч якось заспокоїтись, на ніч у спальні вмикає телевізор, щоб не дати спати Хамишиним.

- В такий спосіб пані хоче мене зігнати зі світа? Живцем у гріб? Я тебе борше згною, ти Химо Химородна з химороддю! Я дорогу в міліцію не забула... - кричить, вибиваючи капці, - на нижні балкони сиплеться засохле болото.

- Я маю, серденько, справку від "вухогорлоніс", що я глухувата, так що мені ніц не буде. Ти, мегеронько, не маєш права мені у моїй квартирі заборонити витріщатися на тілівізор.

- Щоб тобі, витріщалко, той тіловізор розірвало, щоб ти витріщалася на стелю в лікарні!

- Не клени, квітонько, бо хто клене, теж може попасти в травматологію. Всі темними вулицями ходимо, а ноги тонкі.

Наступної ночі Хімічин не витримує телевізорної гуркотняви, гатить кулаком у гіпсовий перестінок, що перегороджує квартири. Кулак пробиває величеньку діру до помешкання сусідки. Хамишин летить до дільничного міліціонера Бронека. Тим часом у квартирах гуляє протяг і скручує шию Хімічин... Суд між ними тягнеться уже понад рік, відбулося 30 судових засідань і кінця тому не видко і діра не ліквідовона, тілько заткана скловатою, бо то речовий доказ.

Хамишин іще вела балконну війну через звичайну чорну муху, що залетіла з незаскленої лоджії Хомишин в засклену лоджію Хамишин і зіпсувала їй миску холодцю.

- Хамиш, пані Хомишин!

- Сама ти Хамишин, хамло!

- Тримай свої чорні мухи на ланці, аби в шкоду не летіли. Заскли лоджію, а не лише очи горівков. Бо псує, пані, твоя діра фасад будинку.

- Позич грошей!

- Встидливим не зичу. Три роки, як позичила 300 копійок, то досі встидаєшся їх віддавати.

- А ти теж сором'ятина. Соромишся хлопам відмовити, коли просять...

- Як маєш на муху гроші, то знайдеш на шкло... - і, щоб ще яка паскуда не залетіла, зачиняючи вікно, тарахкала рамами, аж шибки дзеленчали...

- ...І аби твій на балконі більше не смів курити, бо покличу Бронека. За кодексом міста на балконах курити заборонено, бо на балконах люди культурні морально відпочивають, щоб ти знала... - нагадала в чергове сусідка з правої лоджії. - У мого Макса астма, а твій спеціально чмихає, а мій тим дихає...

- Я тебе борше викурю... Чіпаються, як най не кажу... Ото-с мене, Боже, обклав сусідами: як не пані відьмачка, то пані упириця. Кров мою смокчуть, смоктали би-сте Іуді вуха. Я вам свічки поставлю.

- Постав собі, ясноока, клізму, не свічку! На пишчище своє мівінне! - гукнула, почувши лайку сусідки, Мальвіна Хамишин.

- Корупція би тебе вже раз вхопила, то би-м мала спокій!

- Стагнація би тебе копнула...- вправлялися і новітніх лайках сусідки.

Через них не мав спокою і депутат міської ради Михайло Минковський, бо скаржилися одні на одних безперестанно, а «наш нардьопенко» мав слабу пам'ять - всіх і вся переплутував. Від тих «захемічих атак» його кидало то в піт, то в холод, то, врешті, починали боліти зуби, нападала діарея, відбирало й мову. Додавали децибелів й інші мешканці.

Адже коротав дні свої в "зразковому" №13-му цілий виводок "пернатих": Параскева Воробець, Василь Когут, Мирон і Люба Качур, Іван Лебідь з Лебедихою і лебедиками, Михайло Сич з Сичихою Катрею, Настенька Жайворонок, Петро Сорока - со з виводками... Та плюс Гиндик Мартин. Та плюс Август Блоха з Блощицею Наталі та блошенятками. Годі взнати до якої групи останню сім'ю віднести. Очевидно, не до пернатих.

Як "пернаті" починали між собою переспіви, то тільки й чути було:

- Що ви, пані Жайворонок, каркаєте?

- Я не каркаю, я щебечу, то вам, пані Сороко, на роду написано крячити.

- Шо ви, пані Качурихо, нині нам нарапкаєте? Де ваш Качур сеї ночі яйця грів?

Воробець як правило "цвірінькала", Когут "піяв", Лебеді "гелготали" Як коли. Мотто залежало від кількості випитого. Ще й Мартин городив, що ні у ворота, ні в тин: "Що з вами балакать, коли у всіх вас хронічна черевно-мозкова травматологія! Хиромордь завоздушена.". Пан Август (він же й Аґрус) Блоха, що приписував себе з родини августійших, не встрявав у дріб суперечок. Він коли хотів щось доказати, то пускав у хід аргументи кулаків.


Зміст Попередня Наступна

(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS