Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 
Зміст Попередня Наступна

ІМПОРТНА РУКА

Оце ж Дмитро Куш у любовну аварію втелющився. Їхав від коханки і тарахнув своїм хачбеком у бетонного стовпа! Він машину втратив, електромережі - стовпа. До того ж аварія відфалатала йому й ліву руку.

Взялися лікарі на свій страх і ризик рятувати захачбеченого. Кравці у білих халатах таки пришили Кушу руку. Напрочуд вдало! Тільки чужу.

Та й байки. Рука прийнялася, прижилася. І все би нічого! Аж коли пошив собі Дмитро новий піджак, замітив, що рукави не однакові - лівий рукав коротший. І повалив до кутюр'є сваритися. Гроші великі відшарашив, а піджак бракований. Кравець з професорськими залисинами вибачається:

- В мене таке вперше за тридцять років практики. Це неможливо.

І береться рукави міряти на довжину.

- Пане, у вас руки нестандарт, ліва рука довша, - повідомив клієнтові.

- Як довша? Ще мені для повного щастя цього бракувало.

- Факт! Неформат!

- Я халтурникам в білих халатах покажу, як руки людині довші пришивати! Бракороби! Я чоловік не загребущий. Мені довша рука ні до чого!

Побіг Куш до медичного гіппократа - академіка, що був головним кравцем по пришиванню рук.

- Як ви сміли мені руку нестандарт причепити? Зробити з мене хаповисько. Ви знаєте з ким маєте до діла?

- Та йдіть геть! - усміхнувся професор. - Такого не може бути. Наші руки всім подобаються, а вам не в смак. Замість подякувати... Ви ж могли без руки залишитись зовсім, без закороченої навіть. Що було під руками, те й пришили.

- Або вкорочуйте, або я за себе не відповідаю. Я ж за костюм три тисячі заплатив, у борги заліз.

- Та йдіть геть! Роздягайтесь, зараз подивимось, що там у вас не контачить.

Митя аж тепер, коли роздягнувся, звернув увагу на підпис руки.

Коло рубця, де руку пришивали, замітив витатуйований напис "Педро".

- Що таке?! - вигукнув ошпарений. - Який Педро? То не моя рука взагалі! А то й не нашого менталітету, якась каталонська. Це там тих педрів розпедрують. Я був підписаний "Митя Куш". Ви мені пришпандьорили іноземну руку!

- Та йдіть геть! Заспокойтеся! - все ще усміхається професор. - Головне, що рука прижилася! Ви ж і далі повнометражна людина. Не всім вдається таку операцію успішно... То не суттєво! То як би одна нога коротша, то би було видно, ви би кривали. Ви ж не алкоголік, ви на руках не ходите!

- Як йдіть геть!? Я тепер різнодовгорукий... Як хтось впізнає руку, причепиться: віддай руку, тоді як бути? Я йду в міліцію,- не заспокоюється розігрітий Митько.

Почав скаргу на хірургів складати. Пішов до адвоката. Написав позов до суду на професора, про те, що йому без його згоди пришили чужу коротку руку.

Суд вивчав справу довго. Але такої статті, щоб незаконно пришивали громадянам чужі руки, ноги, голови чи там ще щось, молодий суддя Родіонов не знаходив ніде. І не міг собі дати ради. Бо який параграф пришиєш відповідачу? Вже досить, що позивачу чужу руку пришили і не мають від нього спокою. Буде писати на суддю.

- Звертайтеся у Верховну Раду, бо статті про підміну громадянам кінцівок - ні задніх, ні передніх - нема. То нове слово у правозахисті! Ви перший з таким позовом.

- Я на вас буду писати в Генеральну прокуратуру! Всі одним скипидаром мащені! Куплені підкуплені!

- Громадянине Куш, схаменіться!

- Я вам покажу де мухи зимують! Я вам... Академік вам всунув. Я вам всуну обом! Я до Страсбурзького суду дійду!

Розтривожений Митя, повертаючись з суду, завернув на річку, щоб трохи остудитися, заспокоїти нерви. Коли скупцявся, приліг. Ні з того ні з сього його схопили хлопці в цивільному. Глянули прискіпливо на ліву руку, а там підпис злочинця, якого розшукує Інтерпол. В кайданки закували писок скотчем заліпили і повели туди, де утримують незаконників.

Куш доказував:

- Пришили доктори чужу руку: то не моя рука і не мій підпис. Я тут ні причім!

- Пришили... То не рукав до сорочки пришити...Ми тобі пришиєм... статтю. Аж тепер ти віпедровуватимешся, Педрольнику, у мавп'ятнику з колючим дротом.


Зміст Попередня Наступна

(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS