Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 
Зміст Попередня Наступна

МЕТЕОРА і КАРАМБОЛІ

Одного дня баба Метеора з с. Ракова, що задовольняла молочно-сметанно-сиро-яєчні запити декотрих мешканців цього дому, прибившись з своїми молоками до міста заздалегідь, аби не будити "замучених тяжолой волєй" клієнтів, підлізла під смарагдове спідничище горіха, з якого починали скапували браковані краплі горішків, та й почала гребтися в траві. Приговорюючи:

"О, видиш, Юстино, я казала, що не буде ставати місця для похоронів людей і їх запорпуватимуть будь-де... Може, й під припічком... Вже мої ностардамуси збуваються. Вже скоро не буде кому продавати ні молочко, ні сирочок, бо достроково позаклинює трудящикам зубки, вже нікому буде й горішки позбиратки..."

Командір Шпіц, що під час гидких снів, які запивав мінеральною водою "Квасова поляна", ходив на балкон курити, бо досить, що нужду справляв у квартирі, як всі міщани, угледів під деревом Метеору і розблискався:

- Ти шо там дробиш стара порхавко ит кардай! Ти що саділа ту горіх тобі мало горіхіф в селі то ще міста?

- Та я нічо, я думала, що то, сі яй, нікому непотрібне! Можу вам продати лишню фльишчинку молочка за десіть гривеньок, мальовані яйця з села Старі Плавки.

- У меня єсть яйца в трусах своі ит кардай, - протирав кулаками воєнні підпухлі очі екс-військовик, аби краще роздивити непрохану гостю.

Справа в тому, що яйця з с. Ст. Плавки домогосподарки, які розуміються на яйцях взагалі, брали навперебій, бо вони були великі і з червоними і часто з подвійними жовтками, коли їх вариш не тріскають, але не командір з відстріленими душманами яйцями.

- Почеках найф злуфє макаронна куріла... - пробелькотів щось на командірськім жаргоні Шпіц. - Будіш сіяй собирать кедрові горішкі! Там... Сібір неісповзіма. Уямуй остсюдочка!

Хутесенько майор, бо генерал мало ймовірно, щоб так швидко опинився на місці бабиного злочину, збіг сходами донизу - і до горіха. Та й без жодних прелюдій фраснув Метеору нижче нирок ногою, щоб більше не кортіло зазіхати на чуже. Та, падаючи, заверескотіла:

- Гвовти! Сі яй! Ще когутики не піяли, а вже вбивають. Ратуй, хто в молоко вірує! Потовчеш мальовані яйця, Уямуй якась! Народ з голоду пухне, я йому помагаю, а отой мене за тото лупить... Всіралася я цему дому, як на то пішоло, підемо до к другому.

- Ніха ті бя мої яй ци не лупить тіха бабка Тереза нашлася нарвана порхафко не ит кардай не орі, - говорив, як сучасні поети-модерняки, без розділових знаків командір. В нього з мовленням були ще гірші проблеми, як в деяких депутатів ВР, гірші, як в однодвомовного прем'єр-міністра Азарова.

Голос зашибався в шибах заспаних осель і без допомоги півня, мобілок будив жильців. Один з містян упав з жінчиних висот і вивихнув собі шпинделя. В іншім помешканні кинули позаурочну роботу і пішли дивитись чи не протікає труба, бо будинок хворів, як ми вже повідомляли, на невтримання води, зчаста виникали потопи місцевого значення.

Метеора розбудила також п'яного когута Будимира, що мешкав на балконі № 38, і той нарешті подав свій пропитий голос. Той півень, до речі, завезений з рідного села Туря Василем Когутом, щоб його будив, бо хлоп завжди через свій жіночий гарем (працював на швейній фабриці не то шпиндуликом, не то механіком) не висипався. А своєчасно розворухати його міг тільки півнячий голос, до якого привик змалку. Бо мати Василя тримала 12 півнів і одну чубатеньку курочку: на знак протесту, що жила без чоловіка. Старалася хоч курям сотворити приличне життя.

Відвалював волохаті слова на адресу Метеори, а заодно і півня гультяй Фредерік Шатен, котрий майже рано лягав спати: десь так о четверті, п'ятій годині ранку, бо "шатався" цілу ніч, щойно повернувшись від коханки. Дружина, теж прокинулася від півнячого співу, то мусив брехати, що збирається на роботу і йти досипати на запасний ліжкодром, в підвал. "Слава Господу", - сказала жінка Шатена, бо біля себе вимацала, як в анекдоті, якесь чуже тіло: підхрапував, мабуть, чийсь любасок. Після вчорашнього кайфу вже й не пам'ятала, хто коло неї влягався: чи не той Митер, що має сантимитер, чи Никола, котрий вправно забиває гола? Життя ж бо є інтрига! І кожна нічка мала бути ексклюзивною.

Будимир колись теж був одною з "достопримічатєльностей" будинку. Він кукурікав на велико-турянськім діалекті, хоча й казав лемко Василь Беца, що "кугутар такий крутар, такий крутар, як си мают лемки, і кукурікат по-лемківськи". А гуцул відчував у його співі "куку-в-руку" - гуцульські нотки, бойко - бойківські: "ку-уб'ю-кур- ву"... Василь Швейк переконував жильців, що когут - кочет рязанський, оскільки його видає русскій акцент: "кукарєку", адже вкраїнське - "кукуріку". Це вони, збираючись у Когута, підгодовували Будимира "п'яним" хлібом і зробили з нього алкоголіка.

До слова! Півень ще до того, ніж став пияком, успішно підмінював електронного годинника на адміністративному будинку місцевої влади, котрий два роки тому поламався. Влада економила бюджетні кошти, не поспішала ті куранти лагодити, оскільки Будимир виручав задарма та й на роботу можна було запізнюватися, раніше йти з роботи. Бувало, як Будимир з похмілля закукурічить, чутно на все нове місто. Останнім часом Будимир будив людей, як п'яничка: коли мав зумер в чубі.

У котрійсь з квартир, очевидь, у Василя Швейка, (прозивали Швейк, бо був великим дефіцитним спеціалістом: одним на все місто ремонтником швейних машинок, якого покинула дружина, бо не могла любити Швейка тільки за те, що він раз на місяць виносив сміття з хати), задзявкотів китайський пес Вань.

Звичайно, крики Метеори не зігнали на землю жодного з них. Ніхто не спішив її рятувати, оскільки можна поплатитися життям, як це ведеться в мерзосвіті: не лізь, бо вб'є - демократія! Два тижні тому біля будинку №13 одного такого сердечного прирізав розлючений чоловік тільки за те, що "сердечний" побачивши, як той ударив рукою по лиці свою подругу, зауважив чоловікові, що так не можна до жінки, у відповідь - ніж у серце...

Люди - то є приватна власність як не Бога, то держави.

Космос безумовно - приватна власність Господа!

Генерал-єфрейтор Шпіц, наполошений криками, утік, забрався на свій командирський балкон, приліг на розкладачці, укрився абстрактною ковдрою, притих, боячись бути призвідцем хуліганства.

Нажахана Метеора призупинила ранковий молочний рейд допомоги міському багатоповерховому класу з причин невідповідності техніки безпеки до умов її праці, ось як!

- Напийтеся з діоксином смули! - збираючи клунки, на прощання крикнула Метеора. - Ти до них з молоком, а вни морду відвертают! Пийте з вази унітаза, як ви такі гонорові, то будете здорові! - І, сплюнувши вбік горіха, повтікала з цього садистського закапелка.

Пересіли з того дня діти, і жильці будинку з молочної на чай-дієту. Тому в пань ще дужче почали тріскати на ногах п'яти. І через що? Через якийсь горіх, псяка-собака!

Але звідси, здається, й ноги ростуть горіхових конфліктів!


Зміст Попередня Наступна

(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS