Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 
Зміст Попередня Наступна

ДЯДЯ - КАКА. ДАМИ ПІД ГОРІХОМ

Наступного дня під горіх з дитинчам заблукала жінка, яка любила офіцерів, мала від офіцера офіцереня, але не офіцера. Шпіц дав собі витримку, сидів тихо, щоб більше назбирала, щоб було що відбирати, аби самому не згинатися, бо спина боліла. Ще й підспівувала собі під носа: "В саду гуляла, квіти збирала..." І коли в торбочцізбирачки колотилося з пів дитячого відерка горіхового щастя, вибігши з будинку (не скакав на дерево, щоб не перелякати дитину), затараторив:

- Ти би стидилося, ти глянь какі в тебе юпкі, ножкі крівиє как у кази, ти глянь уссьо ит кардай проглядається з-під нєйо, поняф", - почав прискіпуватися до модниці командір. - Кому ти фройляйн, задницю дємонстріруєш? Мнє... Я в Афгані воювал, і ти єшо шо! Набачівся тих шо наставлялі зад. Шо стрельнуть? Могу...

- Я люблю горіхово-маковий торт за рецептом Дарії Цвєк... - висякала некультурно видовженого частими нежиттями носа.

- Я як тебе січас цьвікну, то зте буде орєхово-зуйський календар, шоб орієнтірувалась на мєсності. Не плутала чуже с ит кардай.

- Дядя - комуняка. Дядя - кака! - запхенькало дитинча, котре допомагало матері в зеленому полюванні і з острахом дивилося на вавку крикливого вуйка.

Після цих слів Шпіц рвучким рухом рук відібрав в молодички торбу і пішов геть, як ні в чому не бувало. Любителька горіхових тортів і офіцерів лишень очі витріщила. І кляла військовика:

- Аби тобі і твоїй родині ті горіхи очима повілазили! Аби тобі ними кендюх загатило! Аби не міг до кінця року wиsrаtиsя! Аби ти йшов надвір тими горіхами і розбив унітаз. Аби тобі на кінці простата вискочила, як той горіх... Аби тобі черво клинило! Аби ти корчився! Аби ти на тім горісі повісився!

...Ти не повіриш, але, звідки не візьмись, з робочим візитом опинилась під горіхом і місцева мати-героїня Оксана Цьомко, з орденом і медаллю на пошарпаних недосмоктаних вісьмома дітьми-інтербатьченками, з котрих тільки двоє були від одного татка: близнюки Дмитро і Петро. Залежані відзнаки вона чіпляла, виходячи в місто, щоб привернути до себе увагу безорденної публіки. Героїня бажала цим самим продемонструвати і свою звитягу, любов до України, і внесок у поліпшення демографічної ситуації, що останніми роками підупадала.

- Чаво!? Прілібала попарю! Кип'яток бачішь парує, січас ит випаруєшся.... - п'ючи, дмухав на чай командір, щоб розігнати дрімоту.

- Я мати-героїня. І цим все сказано!

- Скольки у тібє... ит кардай?

- Вісім.

- Значть вісєм горіхов как гуманітарную помочь візьмі і ушибуй, а не то піняй ит на свой подолок кардай - лоб в кулю заганю. Я це тобі кажу офіцер - афганєц.

- Дев'ять! - погоджувалась мати-героїня, знаючи з власного життя, що всі колишні вояки Афгану - якщо не схиблені, то пришиблені, і з ними жарти погані. Один з тих пришибанців зробив їй двійко дітей, теж, виглядає, пришиблених. - Ще один собі возьму, і - без куль. Мені пришлють горіхів з Молдавії...

І вона ще раз зігнулась, наставила командіру свою геройську гузичину, тоді поплила. Командір, зобачивши цеє, як його і замимрив:

- Хоть автомат чіпай, обор зел народєц ит окончатєльно. Вісьмеро дітей! І зад наставляєть єщо. Нівроку сєбє і!

*****

Шпіц радів, коли підзбирував горіхи чужими руками. У кухні, на пательні сушилося вже коло двох відеречок вилущених плодів. А в командіра долоні рук, якби хто побачив з урядників, не сказав би, що "ці руки нічого не крали" - улюблену фразу одного ющенкуватого Президента, бо вони геть зашоколадились, як би їх вимочував у болехівській річці.

Командирша допомагала чоловікові. Коли виникала потреба, лила на збирачів не смолу, а брудну воду з пральної машини, яку тримала у ванній для заливання туалетного бачка.

Лодзьо - вічний дозорець, розтривожений горіховими пристрастями, теж соколом зорив за виставою з балкона. Насамперед пантрував експериментальної грядки, де зеленіли пишні букети картоплі скороспілки. Щоб командір не штовхав на неї горіхових зажерливців.

Коли на його "картопляній піраміді" опинився зубний лікар Леонід Макаронович, Лодзьо вилив на нього відро води, розпущеної чорнилом, щоб люди знали, хто лакомиться на чуже. Схожий на Отелло зубрвач зі встиду утік не тільки з-під горіха, але з міста - до жінки Катуні, з якою був розлучений і, завдячуючи цьому випадку, знову злучився з нею.

Уже після горіхового перемир'я відмитий "негр" відплатився Лодзьові і попарив усю його експериментальну картоплю, а Лодзьо гадав, що то мороз ударив і прив'ялив його надію на патент, на винахід. Таким робом, горіх зірвав далекоглядні плани щодо виведення нового сорту м'ясної картоплі-скорострілки для гірських районів Галичини... Мічурін уже подумував було про новий сорт: з ізюминкою взагалі: де серцевиною замість крохмальної речовини мала би бути кулька сала. І все прахом!!!


Зміст Попередня Наступна

(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS