Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 
Зміст Попередня Наступна

НАПАДИ ІНШИХ

Балкони продовжували час від часу наповнюватися лисими, розкуйовдженими, прорідженими, сивими, розпатланими, в бігудях, целофанових мішечках головами всіляких розмірів розуму, незахищеними жіночими грудьми, що теж провітрювалися на балконах. Напівголі, напівбосі - розтелепані жильці, яких зо п'ять років не бачили на запорошених балконах, лоджіях, й собі відпружинювалися. Квоктали від незрозумілої бентеги, перезнайомлювалися.

Ти не повіриш, але на багатства грецького кучерявчика зазіхало щонайменше 20 різношерстних сімей, які б з радістю його усиновили, приватизували. Дім був уражений хворобою заздрості, ит кардай. Православні казали, що то їх, православний горіх! Греко-католики - їх. Автокефалісти - їх. Тільки сектантський під'їзд не претендував на нього, а молився за спасіння душ конфліктуючих, очікуючи Армагеддону, який запізнювався.

Хоча назрівав.

Василь Лесів - альпініст (Альпік) - за намовою дружини зважився підтрясати горіхові гілки, але його з "дерева Піждення і Розбрату", уже мокрого, бо з лоджії котрогось з поверхів на горіхолаза вилили відро води, генерал стягнув пожежним гаком.

- Є так ти й всьо, а я також хочу. В мене також діти, не собачата. Я тебе погребу! - сварився Альпік зі Шпіцом. І мазнув командіра по щоці. Шпіц дав здачу шпіцаком: копнув Лесіва в район матні. Лесів, вхопившись обома руками за уражене місце, бив поклони землі-матінці, завмираючи від болю, начебто єврей вимахувався у молитві коло знаменитої стіни.

Вгледівши цей танок лебедів, з кв. №8 вихопився ще один горіхолюб у спортивному рябо-білому костюмі "adidas" - Василь або Хамишин, або Хомишин, або Хемій... Хіба розбереш! Він вивіркою скочив з бантини балкона під горіх. Був злосенний, бо заколисував під магнітофонний запис дитину і та вже засинала, а Шпіц все зіпсув. Він підозрівав Шпіца у тім, що той заграє з його дружиною, що колише його нащадка, то хотів таким чином відшкодувати нанесену йому моральну шкоду. Зчинилася бійка-дует. З першого поверху, ліворуч від горіха, переплигнувши через борт балкона, уліз в боротьбу ще один охоронець справедливості - педагог І. Лебідь.

Зчепилися сусіди не на жарт, терли шкіру один одному, кусались, а їх близькі, вболіваючи, верещали на балконно-лоджієвих приставках, кидали подушки, яйця, непотріб, якого чимало назбиралося і вже давно слід було викинути, от трапилася нагода... То треба було відбивати й удари з повітря.

Вартовий Лодзьо як християнин, спостерігаючи зі свого поверху за розгортанням бойовища, бомбовими ударами, висмикуванням в декого з учасників кампанії останніх волосин, побіг до дільничного міліціонера з польським прізвищем Бронек, аби розігнав " хуліганьйо дзьобате".

Ти не повіриш! Нахапав по вухах і дільничний інспектор, котрий намагався внести ясність у пітьму конфлікту. Хтось згори кричав: "Ласкаво просимо, б'ємо в рило і виносимо!" ( чи не Хамишин) і кинув у міліцію старим розкалатаним яйцем. Бронек обидився. Стрілив з пістолета, правда вгору, і забив гумовою кулею тільки сліпого голуба, котрий, наївшись потолочених горіхів, на карнизі витирав дзьоба.

Бронек безсоромно дав демидрола! Тільки й бачили нижче крижбантів його розпороту розпірку, з-під якої вигулькувало жирне не засмагле фляковате тіло...

Теодора Драйзер тут же зімпровізувала:

- Міліціянт був досить грубий, жильцям він дав престорогу: "Якщо у вас немає трупів, то кличте нас на допомогу!".

Юрба, що товклася під горіхом, вгомонилася. Гадали, що "ментол" подався за допомогою в райвідділ міліції, і, шморгаючи, перейшла в стан переговорного процесу о укладанню миру. То ж вирішили (за більшістю голосів) "удаліть горіха інородне тіло", як берези, як тополі, щоб не провокував бійок, не заступав мирним громадянам сонця, щоб нікому не хотілося чавити носи, розхитувати зуби, рвати гумантарні сорочки, а горіхів доволі є в крамницях, на базарі... Враз їх, захеканих, поблідлих, позамащуваних з-під горіха змило, якби хвилею цунамі.

Розійшлися! Випили! Хекнули! Ахнули! Заспокоїлися.


Зміст Попередня Наступна

(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS