Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 
Зміст Попередня Наступна

ГЕЙЗЕР

Того самого року на тій самій сторінці побачила світ інша жарта Ібненного. Я напередодні Дня дурдому побував у Болехові. Пили ми з вірним другом Я. П. чарку у їдальні лісокомбінату, що на вулиці, яка веде до залізничного вокзалу. Пиво мене погнало до приїдальницької вбиральні, що у дворі. Ці заклади, як і їдальні, відзначалися особливою барвистістю і поки що не є досліджені наукою, хоча все туалетновипорожнянське господарство Європи і світу вже описано італійським ученим, професором Томмазо Руджієрі у захопливій книзі "Історія туалетів", починаючи з доісторичних часів. А болехівська туалета взагалі не залізала в жодні рамці, там усеньке "пространство" було загиджено переробленими харчами, стіни розписані народним радянським фольклором, а діри були такі, що в них втопитися можна. До того всього, збоку парував каналізаційний колодязь. Пара валила хмарою.

Ото я вирішив привернути увагу громадськості до запущених туалетів, і теплових мереж, вигадавши першоквітневу побрехеньку. Суть її полягала в тому, що у Болехові коло лісокомбінатівської їдальні ударив гейзер, і взяті ученими проби показали, що гейзерова вода є цілющою. На тім місці вирішили побудувати грязелікарню чи щось у тому роді, де трудящі позбуватимуться прискіпливих ревматизмів, радикулітів, остеохондрозів та інших недуг.

Найперше клюнув на першотравневу принаду тодішній керівник найбільшого підприємства Долинського району нафтогазовидобувного управління В.А. Гринь.

Він через кілька днів зателефонував мені і послав до с... За то, що його "тяжко намахав", зробив посміховиськом не тільки колективу, але усієї нафтової України. Виявляється, товариш Гринь, який родом з Болехова, утішився новиною і гейзером. Негайно скликав своїх підлеглих інженерів на нараду і виписав їм чортів по саме нікуди за те, що не відають що робиться в районі. Особливо перепало геологам. Як то так: у Болехові вдарив гейзер, там збираються будувати лікарню, а в управлінні, яке добуває корисні копалини, ніхто й вусом не веде. Ошарашені нафтовики, вибалушили очі на свого патрона - кандидата наук, виправдовуються зайнятістю. А один, наймудріший, Мисьович, привселюдно заявляє, що то "якась хіровина", бо в Карпатах не може бути гейзерів. Гринь як зривається з керівного крісла, як гримне кулаком по столі, як гаркне. Як пошле усіх туди, куди усіх в СРСР посилали. А тоді вже спокійніше:

- Сідайте всі негайно в автобус, їдьте в Болехів, бо з нас когось нині шляк трафить тут і негайно.

Інженери послушно сідають в автобус і, сперечаючись на теми геологічні, посилаючи один одно НА, пруть до гейзера. Шукали гейзер, а знайшли рознікчемний срач і коло нього розкриту могилу каналізаційного колодязя. Один з них так реготав з кандидата наук Гриня, мало не обпісявся, а коли пішов до нужника, засланого хмарами пари, мало не втопився, посилаючи усих На, приказував:

- Свистни, Йвасю, ти дурніший!!!

Потім до мене телефонували аж з Сибіру. Якийсь радикулітник запитував чи вже стала до ладу гейзерівська лікарня.


Зміст Попередня Наступна

(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS