Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

Поетичні структурезії

(укрпоезії-імпотезії, -скабрезії, -анестезії)

Ось новації її структурацій:
Попереду поети – України будителі,
що пруться в її предводителі.
До посиніння Україну буди, а вона х-р-р-а-п-и...
Поети-повчальники: моралі качальники.
Поети специ по кесаревім розтину Європи,
Приймачі пологів Юкрейн.
І ті ,для яких будь-яка поезія – шизейн!
Стелепувачі древа сучасності.
Возбудильники-когутильники: по десять на гривню,
Що кукурікають, балдіють, піють, а там хай не
розвиднюється.
Кадильники-елейники – народу сповідальники.
Запричастуї анафори.
Злиденюки кволо-килавої метафори.
Трибуквенні моветонні словоімпотентуї.
Жорнувальники-нагнітальники римованої епігованої
словомуки.
Мукалісти-фурфуристи, кукубісти та інші "істи",
що душі онаністи, власного “Я” кайфісти.
Дегенерати, що бажають від літератури побільше взяти,
а їй нічого не дати.
Небесних сфер звіздюрики.
Склепінь клепальники.
І просто поетичні нулики.
Нулісти – знаків оклику генійталісти.
Спеціалісти міжрядкової розумоти та ін. та ін.
інтелгидоти.
Вимахайлясеменковці, які прагнуть його збагнути
і свою кавулю в футуризмі загнути.
Збовтувачі патріотичних слів і снів, що без семої
клепки в голові
Верлібристи садисти білої віршачки, що
дописалися до білої гарячки
Панфутуристи вчорайшнього дня.
Лантух модерністів ліворучок, що виступають
авангардистами сексуального пня.
Хіреї хірейної амфібрахохореї – духовности
архієреї.
Заготовачі квітколікарської сировини, банальної
мудровини.
Мастурбатори сучасної Доби.
Свідки бога Ерота, поезію котрих не візьмеш ні до
вуха, ні до рота.
Бубабуси, що вважають себе в сучасній поезії Ісусами, а не
беззубими кукусами.
“Святого Юра рекси”, що взасьорб оспівують
ультрасобачі секси.
Бродячобогемні поети-коти, що з любов’ю в поезії
на “ти”.
Менестрелі закоченілії-дебілії, де вірші суперсірії-
харакірії.
Епігони Тракля, Рільке, що пишуть постільки
поскільки.
Підспівувачі Вознесеньського, який на трусах віку
побренькує
А ще є поезія верленівка, аполінарівка, лоркань,
винь йонь,
від яких нас Господи боронь.
Серафими плаваючої рими.
Гомеріанці, що полюбляють тяжкі віршувальні
танці.
Епіфори – оспівувачі епохальних запорів
І ті, які дають фору світовим запорам,
тимчасово виконуючі функції проносного.
Метабасіси і метафрасіси – творчість яких теж
до сракіси.
Збіркачі – в громадянській ліриці смаркачі.
Ті, які вважають себе струнами і мембранами і
віршувальними незагойними ранами-вулканами.
Ті, в яких золотокрилі бджоли гвалтують
матіоли.
Поети-тріумфали, що усі підручники задрукотали.
Калин червоних заплітальники, степів широких
випинальники.
Наглюки-передисти – народу-недороду ідейні
опліднисти,
до котрих не доступишся, бо пристрастями до
батьківщини задрищуть.
Метри-колосаль, які поезію з пальчиків сосаль,
іншими словами – сосалісти
Ті, що піднялися на таку духовну висоту,
що звідти не можуть на грішну землю злізти.
Генії премій і лавреати літературних треній.
Тузи віршованої бузи.
Плугатарі, котрі орють поетичну ниву від зорі
доранку, аби тільки збирати слави сметанку.
Члени СПУ, що вилітають в пенсійно-безгонорарну
трубу.
Сонячнокларнетники – політичні безхребетники.
Основоположники-заложники нових течій-печій.
Шістдесятники, що возвели себе у парнасівські
анголятники, хоч й були стерв’ятники.
Аматори “Луго-саду”, в яких уже все позаду.
Новолітературники-кон'юнктурники.
Нью-йоркські школярі та псевдопоетична бандита
з В.Тур’ї.
Драчики-баладачики, автори блуднів, талалайчики,
скунчики, андрухунчики, абрамчики, сюсюнчики...
Павлички, що вставляють в глобальні процеси
палички
І ТЕ.ДЕ, І ТИ. ДИ...
Лиш невідомо: ПОЕТИ-ГЕНІЇ, А ДЕ ВИ!?

(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS