Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

Вічная пам’ять прозі

Існує загроза сучасній прозі відкинуть копита,
Бо проза сучасна занадто вже збита
Й забита
Прищемлені вуха, у грудях задуха
Хворіє на грипер її кожен типерр
Розв’язки зав’язані, зав’язки розв’язані
Компот композицій, сюжети позичені
Іще віддавна і не віддавані
Длінноти довгот і фаготи біднот
Абзаци забацані, забаци забзачені
Модерни змордовані, герої згондовані
В дії задіяні імбецили замріяні
Авта і дачі, холуяччя смердяче
Героїні закохані, усі перешпокані
Мова фільтрована, фест імпортована
Діалектом травмована неоковирним,
Німецько-вторинним
Всілякі вибрикала, ревність стогникає
Зрада куратором порнодвигатором
В основних ролях
Кокетки кокотки, хохотухи й колготки
Цьомухи цілунчики
Ширпотребних перс обладунки
Щораз на престолі голі в постелі
Ножі кулемети пістолі
Загроза існука – проза жбурлюка
Жбурляють прозюку, як стару суку
Буржуази-козюки
Де їй приткнутись, щоб прозанутись?
Туди на Рів’єру старезну баберу
Туди на курорти почистить аорти
І зайнятись спортом
Може, пластичні іще операції
Свасі цивілізацій
Хто порятує беззубу старусю
Грізну колишню розстрільну прозусю?
Які реверанси викида історанція!
Хто міг би подумкать, що проза капутна?!
Колишня чарунка світова вередунка...
Усунув з престолу фаворит телевізор
Поклав на лопатки відеом зрізав
Кров’ю харкоче стара, конвульсує
Регоче і плаче і проча і проча
Своє, відий, Проза вже відпрозочила
На порозі третього тисячоліття
Їй вічная пам’ять
Чи многая літа!?
Ми поки співаємо “Амен”
І беремо тайм-аут!


(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS