Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

Вірш, порваний вітром

Вітри копочуть із Карпат
Баскі і навіжені
Запряжені у листопад
Холодні і злосенні.
Я вулицею веду пса
Патлатого за руку
На небі зірок до хрена
А може й більше
І раком місяць повісивсь
Заплетені сміттям авеню
Ним вагітні й стріти
Як колись совіти
Комунізмом
Вигавкана ніч
Аж надто затісна
У неї не влізався вірш
Я ліктями розсунув зорі
А пес одну хвостом розбив
На місяць підняв ногу
Вітер обох нас в пику бив...
Нічо собі прогулка!
Урвався пес, тіла терпець
Сім поетес цвірінькало на дроті
І чути було як в Детройті
Голосували за Біла Клінтона...


(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS