Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

О Д А П Е Ч І

Кожна піч українська - фортеця міцна:

Там на чатах сидять патріоти...

М. Старицький.

Відчалює наша друга мама, прамама, прабабуся в позасвіти, в історію: відпливає тяжким есмінцем - ПІЧ. З печі усі ми злізли, а не з пальми, як казав Дарвін, маючи на увазі мавп, від яких буцімто походить людина.

З піччю зникає й людська пам'ять, а вона з Богом розмовляла, шлях прокладала до олімпів життєвих, мільйони українців рятувала від усіх лих.

Усе менше і менше народу на печі жиє, бо піч сі зменшує, зсутулюється, зійшла на пшик.

То не те що колись: четверту пайку хати займала піч, була така, що возом мож було на ній розвертатися, як деяка нинішна квартира... Словом, - цілий світ, селянський універсум.

Дехто з нинішній бахурів мислить собі, що ПІЧ, то є скорочена назва політичної організації: Партія Іднакоїдців Червонопиких.

А насправді піч була парламентською демократичною республікою. І уряд хатній тут засідав.

Казали: мовчи, бо піч у хаті!

То не "джондір" і не сталеплавильна піч, і навіть не харчова, хоч у її горнилі варилося, пеклося, тушкувалося, парилося, сушилося, википало, допрівало, доростало, й ті, котрі залягали на печі, умлівали від запахунців. І не тільки. Деколи, в сезон запоротих свиней, чи смажених зайців півсела закачували печі.

Берег Чорного горя-моря, де засмагали не тільки влітку, але й взимку.

Піч була фортецею для наших предків од всякого лиха. Починаючи від богатиря Ілька Муромця, що 33 роки лежав на печі, сили набирався, а вже коли з неї схопився, подвиги чинив.

Піч - не просто органа, а духовий оркестр і капела, що вигрівала віками простуджену націю, повертала їй здоров'я. Потужний акумулятор енергії!

Як тільки найменша недуга - в лікарню: за комин, на піч, що була одночасно й великою універсальною таблеткою од всіх недуг: радикуліту, ревматизму, поліатриту, коліту, різачки, туберкульозу, гальопових сухот, замакітрень голови, і барокамерою, і томографом, куди засували підупалих на розігрів.

То був аеродром, з черені якого злітали в людські космоси селянські діти. От хоча би: Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Іван Франко, Оле-ксандр Довженко, Василь Стефаник, Марко Черемшина і несть їм числа.

Тут конструювався їх первинний погляд на людський всесвіт, і на Всесвіт взагалі.

Тут роїлися і вилітали звідси у садки вишневі хрущами дітки.

То був причал тропічної бухти для тих, хто повертався із вічного життєвого плавання на спочин і готувався на небо.

Слава Печі!


(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS