Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

Йдеш в крамницю - запасайся здачею

Наша усміхнена, з підмальованими губами приватна торгівля виглядає отакою хіба що на пещених стегнах рекламовивалиць, а насправді від неї совдепією й далі попахує.

Нема чого в магазини іти, якщо в тебе нема з півкілограма в кишені монет, бо на тебе в тих капіталточках будуть дивитися, як на волохатого мамонта.

Візьмеш товар, а на тебе продавець запитально очима кліпає, не прокліпає.

- Копійки маєте? - питає.

- А вам то нащо знати? Може, я маю мільйон в задній кишені, ну й що? Не для пса ковбаса...

- Ви мені тут не підфігньовуйте, я на роботі.

- Ага. А що у вас прийомний пункт копійок? Прецінь, до коляди ще далеко... Напишіть вивіску "Приймаємо копійки: за 50 коп. даємо гривню".

- Я не маю коли з вами дурнею заниматисі, 25 - або 50 копійок маєте?

- Нема?

- Тогди здачу даю сіллю.

- А то що нова валюта?

І всунула в руку два пакетики по 2 грами "Сіль-екстра"...

- Я солі не вживаю!!!

- Слідующий...

Я лише повтирався і пішов, затискаючи " 2 гр." солі, ні про що ні за що вичімханий.

Заходжу в наступний "шопенгауз".

- Купійки на здачу маїте? - знову та сама заграна мелодія, тільки продавець шопу має отакенну ж.

- Маю.

- 10 купійок...

Я подаю цій мурзилці (фест вифарбувана) здачу, щойно отриману в сусідів. Вона на мене вирячилась, як на волосатого носорога.

- Ви що собі дозволяєте?!! Такий солідний...

- Але мені тоту монету дала на здачу ваша колежанка!

- Йдіть, діду... Не грайте Шатена. Нате вам, аби вам сі гірко від солі не робило, солодких смоктунчиків... і - на пра-ф-у! Шагом арш! - докидає хмизу люті в полум'я словесної перепалки, щоб збісити мене.

- Я вже своє відсмоктав, віддайте тото мамусі, в якої є смоктальна дити-на. Копійки, бо я сі не вступлю, не буду я своєю малозубою пенсією інве-стувати усіляких мурзилок.

- То посидьте он там на сходах, може хтось принесе купійки, тоді вам всиплю.

... Таким ось робом у мене тої "сипаної" здачі в пакетиках назбиралосі, що можу й собі мінішопу відкривати, приправи продавати. Чого тут тільки нема: хіба мамонта і носорога волохатого, а так є: аскорбінка, перець, кубики для зупи швидкого реагування, скоропостижної ( такої, що коли її похлебчеш, можеш Богу душу без здачі здати), чорні, жовто-сині, зелені та-блетки, цукерки-смоктунці усіляких смаків і гатунків, найбільше таких, що писок паралізують, коли товчеш ними по піднебінню, навіть сіль "йо-бована" (очевидно, в найменуванні допущено помилку при перекладі з російської на українську), ванільний цукор, цукор для діабетиків, навіть сексоїд - гумку проти СПІДу в одній аптеці дали на здачу, так що я тепер можу собі дозволити з'їсти збудоражуючу здачу, взяти гумку, - і йти на кавалєрку... Дав би тим торгашикам Бог здоровя, а мені молодицю і більшу пенсію!

А ви кажете, здачі не дають монетами!

А навіщо, коли ось новий парламент п'яного, ньи, то вже шостого скликання утвердить закон, що розмінною монетою в демократичній державі Україна є цукерки, аспіринка, цитрамон, перець, цигарки, гумки для додаткових пальців і тощо. Тоді будем йти в шопи, брати торбу здачі, проблем не виникатиме, людей не обкурюватимуть обманом-туманом... Чи я, може, загнув? Але якщо торгівля гне з нас копаниці, то чому ми не вдатні її пошити в дурні!?


(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS