Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

Купи собі трохи революції

Зустрілися двоє вірних друзів по сміттєвих ящиках, збору склотари, каналізаційних спальнях-люках... Один при краватці, в шикарнім костюмі, а другий не скажеш, що взагалі одягнутий.

- Ти, бачу, десь прилаштувався. Фраєр від Кардєна...Ким укалуєш?

- Революціонером, а шо? - відповів той, що при краватці.

- Як революціонером? Ти шо, майданувся?!

- Майдан - любов моя. До того - штатним.

- Відколи революції платними стали?

- Не віриш. А дарма, брателику. Життя на місці не стоїть. Все рухається, йде вперед. Нині, як знаєш, тато з мамою за так не спить.- Понесло краватченка.- Ще при Лєніні революціонери були добре оплачуваними.

- Сибіром їх труди оплачували. То я знаю зі школи. Роками каторги. То був їх Артек!

- Може, би й я став революцінером. Скільки платять?

- Добре платять. За денну зміну 120 гирини, а за нічну 140-160.

- Ну-ну...

- І цілі дні дурню на майдані гну... Загар приймаю... Можу влаштувати. Я відкрив фірму "Революція і К". Готую майданарбайтерів, навіть курси майданщиків організував...

- Ого!

- А починав з нуля. З ідеологічних переконань. Задарма горляку рвав, мок, на ментів пер... А потім утямив. Коли забракло революціонерів, їх почали наймать за гроші. Десятку за годину - махати прапором. Дальше - більше. А потім став професіональним революціонером, платним, що називається, і не лівим чи правим, валянком - універсальним поборником справедливості. Хто більше платить, того й революція розгнузданіша. Пра-цюю і вашим, і нашим, за прейскурантом - всім, хто "зеленим розпачем" - доларами розраховується. Це стало моїм ремеслом. До обіду революціо-нерив у таборі ПРУсів, по полудні в таборі БЮТів, увечері в суцілістів... Хто платить, той замовляє собі революцію. Демократія ж. Свобода слова тіпа. Оплата погодинна. Як у шахтарів. За власні матеріали і інструментарій оплата додатково. Ну, там за бочкотару, на якій бубнять, за прапори, за плакати, за метальні яйця.

Іще за розряд. Бо ж є, один товче по столітровій бочці, інший по дві-стілітровій, той на барабані грає. Так оцим іще й за вредність платять гривнів 15-20. І на харчі видають або годують, як на заріз. 30-60 гривньов на день. Якщо з провінції, проплачують за дорогу. А таких треба, щоб пред-ставлять регіони країни. Там запад, там восток, Одесу... Є у майданарбай-терів свій шарм, менталітет, щоб як насправді. Тут єщо й артистизм надо іметь, щоб так іграть, аби журналюги повірили, щоб з екрана телевізора глядівся. Щоб і ліцо - гроздя гніву, і усмішка помаранч-революції. Револю-ція революції не рівня. Це ж розробляється на рівні служб безпеки шпійонів, дипломатів, політологів... Аякже ж. Хочеш власть преобрести, треба рожу не тільки корчить, але кишені вивертать. Потім вони собі встократ більше повернуть, коли при рулі влади опиняться. Всьо нині купується і продається. І революція також, бажано - за валюту. А в Європі взагалі революціонерів, коли їх не хвата, завозять з сусідніх країн.Я вже й фірму сколотив по організації протестів, мітингів.

- Може, возьмеш мене по старій дружбі на роботу?

- А ти тепера де трудишся?

- Продовжую бомжарить.

- Возьму. Як старого друга. Тіки з іспитовим строком. Щоб дров не наломав, не підірвав фірмі репутацію. Вчися гімн співати, прапорами ма-хать, кричати "ганьбу" і "геть", бігморди виставлять... Тоді приходь...

- А хіба платна революція буде вважатися дійсною? То ж підробка, фальшивка... Фальшивомонетників судять...

- Хто платить, той замовляє революцію! Всьо!


(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS